Бензиновий туман

16.06.2005
Бензиновий туман

Голова Держспоживстандарту України Микола Негрич.

      Про те, яким пальним заправляти своє авто, ми раніше майже не замислювалися. Проте приблизно два місяці тому наші водії різко відчули, що з бензином коїться щось не те. Власне, йдеться не так про його подорожчання, як про якість. «Зростання цін на бензин, на жаль, не призводить до покращення якості самих паливно-мастильних матеріалів, і це відчувають сьогодні водії в усіх регіонах України», — заявив недавно на прес-конференції голова Держспоживстандарту Микола Негрич. Комітет здійснив комплексне широкомасштабне обстеження ринку нафтопродуктів і виявив, що у переважній кількості їх метрологічні показники, а також показники якості та безпеки не відповідали встановленим нормам.

      Було перевірено 556 автозаправок різних форм власності. Ясна річ, цікавилися якістю бензину, що реалізовувався, — в цьому разі йшлося про пальне загальним обсягом 12,4 мільйона літрів. Результат перевершив найнегативніші прогнози. Судіть самі: порушення прав споживачів виявили на 429 АЗС, забракували і зняли з реалізації 2,25 мільйона літрів (18 відсотків), до 29 суб'єктів господарювання застосували економічні санкції у розмірі 117,7 тисячі гривень і видали 166 приписів про тимчасове припинення реалізації нафтопродуктів.

      Формальну причіпку на такому об'єкті, як АЗС, завжди можна знайти — для цього варто розпочати, скажімо, з культури обслуговування. А втім, доцільніше буде дізнатися, наскільки обгрунтованими є претензії Держспоживстандарту до власників автозаправок. Судячи зі слів пана Негрича, перевіряли автозаправки серйозно, а не задля годиться. Зокрема, виявили, що на 73 відсотках АЗС відсутні необхідні супровідні документи, на 62 відсотках — не було метрологічного забезпечення (тобто там, простіше кажучи, недоливали бензин). Понад третину автозаправок отримали зауваження щодо показників якості та безпеки нафтопродуктів. Географічно «зона порушень» розтягнулася практично всією країною — зі сходу на захід і з півдня на північ. Незадовільну якість нафтопродуктів (понад 70 відсотків від кількості перевірених АЗС) виявлено у Київській, Вінницькій, Запорізькій, Харківській, Тернопільській, Рівненській та Львівській областях.

      Найчутливіша в цьому сенсі тема — якість брендів, а точніше, міркування щодо рівня послуг компаній, які торгують пальним. Держспоживстандарт вчинив делікатно — всього лише передав у ЗМІ інформацію про деякі перевірені в столиці автозаправки. Тобто, послуговуючись цими фактами, й узагальнити картину неможливо, і водночас позбуваєшся зайвих ілюзій щодо цих самих брендів. Та й, до того ж, це слушна інформація для редакційних водіїв. Словом, робити висновки залишається самому. Так от, про якість пального. Добре відома компанія «ТНК-ВР», яка має найбільшу в Україні, з урахуванням джоберів, мережу автозаправок, прославилася, з-поміж іншого, своїми рекламними роликами, в яких діє так званий «агент з якості». Звідси припущення: деякі фірми піклуються про своє добре ім'я, не забуваючи при цьому контролювати якість своєї продукції не тільки на рівні виробництва, а й на рівні збуту.

      А от Держспоживстандарт наводить, з-поміж іншого, інформацію стосовно дещо іншого бренду — «ТНК» ТОВ «РосУкрЕнерго» на прикладi АЗС, що розмiщується за адресою: вул. Харківське шосе, 210. Там було проінспектовано нафтопродукти з точки зору їх якості та безпеки. Перевірили 62709 літрів. Відібрали зразок для лабораторного контролю бензину марок А-92 та А-95 і пообіцяли повідомити про результати лабораторних досліджень додатково. Це не завадило контролерам зауважити, що на автозаправці була відсутня доступна, достовірна та своєчасна інформація про товар. Ідеться про гарантійні зобов'язання виробника, правила та умови ефективного використання товарів, найменування та адреса виробника і підприємства, яке здійснює його функції з приймання претензій від покупців. На фасаді АЗС не було ні копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, ні таблички із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові чергового оператора, який, до речі, повинен мати посвідчення про проходження спеціальних курсів. Це вже не кажучи про відсутність таких «дрібниць», як книга відгуків і пропозицій, тексту із «Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами», витягу із Закону України «Про захист прав споживачів» щодо обміну товару неналежної якості. А найголовніше, що тут торгували пальним, не маючи паспорта і сертифіката відповідності продукції.

      Звичайно, переконливіше виглядають свідчення фахівців, які знаються на хімічних формулах. Є й такі. Товар, який реалізовувала автозаправка ВАТ «Укрнафта» по проспекту Червонозоряний, встигли перевірити в лабораторії. Виявилося, що тут збували бензин виробництва ТОВ «Линос» (Лисичанськ Луганської області) марки А-92. Фахівці пояснили, що цей товар не витримує критики за таким показником, як октанове число (за ним можна судити про стійкість бензину до детонацій): при нормі не менше 82,5 фактично було 81,3. Небездоганним виявився інший уславлений бренд, чию репутацію підмочив виробник — ВАТ «Лукойл— Одеський НПЗ». На автозаправці №16 ТОВ «Лукойл-Київ» (проспект Возз'єднання, 21) під час перевірки 7630 літрів пального виявилося, що воно (в даному разі це було дизельне марки Л-0,20-62) не відповідає вимогам держстандартів за температурою спалаху в закритому тиглі. За нормою вона повинна бути не нижчою за 40 градусів за Цельсієм, а практично загоряння відбувалося при 35 градусах. Утім найбільше Держспоживстандарт наводить фактів про неякісне пальне таких вітчизняних виробників, як акціонерні товариства «Укрнафта» і «Укртатнафта». А саме на них, як відомо, уряд покладає надії, коли в адміністративному порядку встановлює прийнятні для споживача ціни на пальне.

      Чому так зненацька нас заскочила проблема якості нафтопродуктів, «УМ» намагалася з'ясувати у Науково-дослідницькому центрі незалежних споживчих експертиз «Укртест». Його директор Ліна Попова у своєму коментарі звернула увагу на те, що низьку якість бензинів, які виробляють і продають в Україні, закладено в стандартах. Тому наше пальне є дешевшим, ніж те, яке продають у Європі. Тож коли нам кажуть, що в західноєвропейських країнах літр бензину коштує приблизно одне євро, а у нас — лише 70 центів, то це є некоректним порівнянням. Адже там споживачу пропонують товар зовсім іншої якості, і з нашим його споріднює лише назва. «Підвищення цін на бензин у нашій країні, — зазначає керівник «Укртесту»,— було б виправданим, якби виробники почали продукувати бензин якщо не рівня євростандарту, то хоча б такої якості, як у Росії. Але цього не відбувається. Тому підвищення цін на бензин в Україні — це змова і спекуляція». «У Росії, — далі пояснює Ліна Попова, — діє так званий «ГОСТ Р 51866-2002», який є ідентичним європейському стандарту EN-228-99, за винятком автомобільного бензину марки «Регулятор Євро-92».

      «Що ж до українського бензину, — далi зазначила панi Попова, — то його поділяють на три марки, але тільки одна з них відповідає 92 октановим одиницям за дослідницьким методом. Крім того, в усьому світі розрізняють бензин двох видів — літній і зимовий. Різниця — у ступені випаровування. Аби взимку двигун легше заводився, у паливі повинні бути легкі фракції. А коли двигун перегрівається — корисними є важкі, задля досягнення більшої потужності й економічності. Проте українським стандартом не передбачено різниці між літнім і зимовим видами палива. Наш бензин, швидше, зимовий. Тому в теплий сезон робота двигунів, як правило, погіршується».Такі подробиці щодо наших вітчизняних стандартів у сфері пального виглядають досить несподівано. Це відчуття посилюється, коли дізнаєшся, що у низці держав СНД — Білорусі, Вірменії, Казахстані, Молдові та Таджикистані — з 1 вересня 2003 року набрав чинності міждержавний ГОСТ 310077-2002, розроблений з урахуванням рекомендацій європейського стандарту EN 228-1993. У відповідності до нього й виробляють чотири марки товарного бензину: «Нормаль-80» (Аі-80), «Регулятор-92»(Аі-92). «Преміум-95» (Аі-95) та «Супер-98» (Аі-98).

      А поки ми терпимо знущання над власним авто на заправках, свій бал правлять нафтотрейдери і продавці автомобільних запчастин. Отож нам залишається лише вкотре поміркувати над тим, на що ми витрачаємо свої кревні, коли оплачуємо бензин, який не узгоджується ні з міжнародними стандартами, ні з тими, які діють у СНД, більше того, у кожному третьому випадку — ще й не відповідають українським стандартам. Тоді за що ми платимо? — швидше за все, за політику. Утім маємо надiю з огляду на намiри, про якi повiдомив наприкінці прес-конференції Микола Негрич. За його словами, з огляду на незадовільний стан роздрібного ринку нафтопродуктів та численні скарги споживачів, Держспоживстандарт видав розпорядження посилити контроль за встановленими вимогами при виробництві, зберіганні та реалізації цієї продукції. Отож слідом за безпрецедентним, першим комплексним широкомасштабним обстеженням АЗС Держспоживстандарт невдовзі проведе ще один рейд на ринку бензинів. Надалі, як пообіцяв пан Негрич, такі перевірки проводитимуть систематично.