Крилатий конфлікт

14.06.2005
Крилатий конфлікт

Працюючи над проектом Ан-140, харків'яни два сезони закінчили зі збитками. (Укрінформ.)

      За останні дев'ять місяців про харківське авіапідприємство (ХДАВП) у засобах масової інформації згадували майже дві тисячі разів. І щоразу лише для того, аби переконати вітчизняну і світову громадськість у його повному виробничому занепаді і фінансовому банкрутстві. Нездорову увагу до заводу його директор Павло Науменко увесь цей час коментував більш ніж розважливо. Мовляв, випади наших опонентів — суцільне непорозуміння, невдовзі все владнається, і ми знову потиснемо один одному руки. Але днями Павло Олегович дозволив собі більш відвертий коментар, на що було одразу дві причини. По-перше, Президент нарешті підписав наказ про створення науково-виробничого об'єднання «Антонов», автоматично усунувши головну причину конфлікту між київськими противниками та харківськими прихильниками авіаційної інтеграції. А по-друге, опоненти Науменка (з відчаю чи люті)  перейшли від дискредитаційного компромату на відверту лайку та персоніфіковані образи. Словом, Науменко заговорив. Усе ще толерантно, але вже відвертіше.

      Спочатку про малі гроші ХДАВП, які нібито йому, периферійному жебраку, не дозволяють об'єднуватися з багатими столичними партнерами в одну вертикальну структуру. Так, чистий прибуток заводу минулого року дійсно становив усього лише 194 тисячі гривень. Але коли врахувати той факт, що два попередніх роки харків'яни ставили на крило новий Ан-140, працюючи у зв'язку з цим два сезони поспіль з 50- мільйонними збитками, то згаданий вище мізер сприймається дещо по-іншому. Ріст обсягів виробництва сьогодні вже теж очевидний. За п'ять останніх років завод передав у експлуатацію 19 нових машин і до кінця цього року планує ще 10. До речі, за аналогічний період російські авіапідприємства разом узяті спромоглися поставити на ринок лише 20 авіалайнерів.

      Портфель «твердих» замовлень на продукцію харків'ян  сьогодні перевищує 250 мільйонів доларів. Завдяки агресивному менеджменту, підприємству вдалося вийти на авіаринки Азербайджану, Єгипту, Судану, Лівії і налагодити спільне виробництво Ан-140 з іранською компанією HESA та самарським «Авіакором». Звинувачення в тому, що ХДАВП набрався кредитів по саму зав'язку і тепер має репутацію безнадійного боржника, пан Науменко теж відкинув. Більшість цих коштів, за його словами, надійшла у вигляді авансу чи передоплати в рамках укладених контрактів, що є міжнародним стандартом партнерської довіри і аж ніяк не ознакою низької платоспроможності фірми. За такою схемою працює сьогодні більшість успішних авіакомпаній світу.

      Судові позови АНТК «Антонов», представники якого сьогодні виступають головними опонентами інтеграції взагалі і Павла Науменка зокрема, хоч і наробили багато галасу, за кінцевим результатом не вартi й шкаралупи вiд яйця. «Якщо рахувати арифметично, — говорить харківський директор, — то АНТК, як видно із судових рішень, нам заборгувало набагато більше, ніж ми їм. Проте як тільки інтегрування відбудеться, незважаючи на цю обставину, я повторю свою ініціативу про зняття всіх судових приписів. Треба негайно відкликати всі позови і нарешті укласти мирову угоду. У минулому правди немає. Треба жити не тільки сьогоднішнім, а головне, й завтрашнім днем».

      Досить критично Павло Науменко ставиться і до розрекламованої фінансової успішності  своїх опонентів, яка в інтеграційному контексті дозволяє киянам називати харків'ян відвертими «халявщиками». «На 80 відсотків прибутки АНТК «Антонов» складаються з прибутків однойменної авіакомпанії, яка спеціалізується на перевезенні вантажів і є фактично його фінансовим спонсором. Це дуже добре, що завдяки їй науковці змогли пережити кризу 90-х років, адже тоді про науку ніхто не думав взагалі. Але ж тепер ми говоримо про фінансову успішність саме АНТК, то до чого тут прибутки авіакомпанії? Де ж у такому разі наукові досягнення  «Антонова»?». На них, за словами Павла Науменка якраз і припадає 20 скромних відсотків, з яких лише 5 — власне профільні надходження  від науково-технічних розробок. Решту АНТК заробляє на подовженні життя старих «Анів». «Так, це дійсно наука, — говорить харківський директор, — тому що треба робити аналіз льотного потенціалу машин чи, скажімо, рівня корозії. Але це наука, яка супроводжує техніку, що всього лише доживає свій вік. Прибутки ж нашого підприємства на 98 відсотків — це результат виробництва і продажу нової техніки. Якраз тут і криється принципова різниця».

      А заодно мабуть і першопричина конфлікту. Завдяки успішному менеджменту харків'янам вдалося отримати чималий портфель замовлень на свою техніку. Але чим більше у заводу роботи, тим очевиднішими стають проблеми, які можуть бути вирішені тільки в умовах тісної кооперації всіх підрозділів вітчизняного авіапрому. Днями трудовий колектив ХДАВП надіслав своїм колегам із АНТК «Антонов» та КіАЗ «Авіант» листа, в якому просить відкинути всі попередні образи  і нарешті зайнятися справою. «У нас немає ні коштів, ні часу на модернізацію кожного підприємства окремо, — говорять харків'яни, — тому нам слід відмовитися від виробництва повного циклу на кожному заводі, віддавши перевагу сучасній спеціалізації і кооперації. Ми повинні будувати і продавати більше літаків, миттєво реагуючи на вимоги замовників, інакше програємо в жорсткій конкурентній боротьбі». Очевидно подібне завдання для опонентів інтеграції є надто обтяжливим, а може, з огляду на присутність спонсорських грошей, непотрібне і взагалі. Такий собі класичний конфлікт поколінь і двох світоглядів, де старші забули, що час працює тільки на молодих.

      За словами Павла Науменка, в майбутній кооперації він не шукає для себе високого крісла і прийме зі своєю командою будь-яке кадрове рішення столиці. Зрештою, вважає він, керівники всіх трьох базових структур вітчизняного авіапрому всього лише  менеджери, найняті державою, тому у своїх діях мусять керуватися винятково її інтересами. Ідеальний варіант, з його точки зору, це коли Україна буде асоціюватися з авіабрендом «Антонов», а Віктор Ющенко, подібно до своїх колег  Жака Ширака та Джоржа Буша особисто займатиметься продажем вітчизняних літаків на міжнародному ринку.