Пустеля відміняється: появу двометрових дерев на дні Каховського водосховища екологи називають природним дивом

18.10.2023
Пустеля відміняється: появу двометрових дерев на дні Каховського водосховища екологи називають природним дивом

Пустеля тут не має жодного шансу. (Фото з сайту ГО «Українська природоохоронна група».)

Після теракту на Каховській ГЕС минуло всього чотири місяці, а дно однойменного штучного «моря» вже буквально «заселив» молодий ліс, дерева якого подекуди сягають двох метрів.

 

Занесене сюди вітром насіння верб і тополь не може рости з такою швидкістю апріорі, тому фахівці вже назвали херсонський феномен казковим сюрпризом від турботливої матінки-природи.

 

Це диво сприймається по-особливо ще й тому, що немало екологів після влаштованої рашистами трагедії спрогнозували появу тут безводної голої пустелі.

 

Отож, якщо господарникам вистачить розуму зберегти місце, над порятунком якого потрудилося саме провидіння, Україна може отримати нерукотворний зелений масив з мільярдом молодих дерев.

Так не буває, але сталося

У серпні, до Дня Незалежності України, співробітники природного парку «Кам’яна Січ» розгорнули в районі колишнього Каховського водосховища державний прапор.

 

На поширеному в мережі відео добре видно, як синьо-жовте полотнище під звуки гімну плавно опускається на молоде оксамитове поле. Уся ця зелень (переважно конюшина та люцерна) з’явилася тут невипадково.

 

Її дбайливо висіяли співробітники згаданого парку, «аби запобігти пиловим бурям та розповсюдженню чужорідних видів».


Водночас на цьому ж таки відео до кадру потрапили дерева, які тут ніхто не виса­джував. Тобто вони піднялися самі, відмінивши страшні прогнози про утворення на дні колишнього водосховища безлюдної пустелі.

 

«Ще кілька місяців тому мені б і самому було важко в таке повірити, — каже голова ГО «Українська природоохоронна група» Олексій Василюк. — Якщо поглянути на сучасні фото з дна водосховища, то стає очевидним, що воно активно покривається рослинністю. Схоже, Господь таки любить Україну і навіть в умовах такого безпрецедентного теракту (а це дійсно найбільша в історії катастрофа на ГЕС і найбільший теракт із залученням дамб на річках) нам усе ж пощастило».


На одному зі знімків, який поширили співробітники ГО «Екологія-Право-Людина», добре видно, що молоді верболози тут вже сягнули людського зросту. Помітно підросли також тополі.

 

Саме ці два види дерев століттями росли вздовж Дніпра і пристосовані до тутешніх умов. Власне, назва «Великий Луг» (історичне місце розташування Січі на даній території) теж виникла невипадково.

 

«Луг — це заплавний ліс біля річки, тоді як «лука» — це волога трав’яна екосистема біля річки або у перезволожених регіонах, — пояснив різницю Олексій Василюк. — У російській мові є лише «луг», що означає українську «луку». Тож за час існування водосховищ і русифікації ми вже й забули що Великий Луг — це ліс. Останній його опис знаходимо у книжках репресованих 1930-х років (наприклад у працях М. Акімова).Та за останній час усе настільки змінилося, що й самим важко повірити. Тобто сподівання вже стали реальністю».


Нині вчені намагаються збагнути наукову причину швидкого заліснення дна знищеного штучного моря. За словами пана Василюка, теракт стався 6 червня, коли верби і тополі масово розсівають своє насіння. Мільярди зернят полетіли з потоками вітру в усі боки і, потрапивши у воду в прибережних зонах, рівномірно розподілилися хвилями по зволоженому субстрату.


Природі вистачило кількох місяців, щоб у деяких місцях молоді дерева піднялися з рекордною швидкістю. Отож зараз навіть уявити складно, наскільки високий ліс тут буятиме вже за рік.

 

«Ще ніколи в історії України верби і тополі не виростали так швидко, — каже еколог. — Тож зрозуміло, що дно колишнього водосховища більше не загрожує стати пустелею, як про це помилково говорили чиновники Міндовкілля. Площа території, що зараз заростає лісом, фактично дорівнює всій площі лісів Херсонської і Запорізької областей».

Що буде далі?

Отримавши від природи сюрприз, екологи намагаються спрогнозувати можливі варіанти розвитку цієї екосистеми. На їхню думку, найрозумніше було б залишити Великий Луг у спокої, аби він поступово відтворив себе сам.

 

«У разі невтручання людини ми зможемо й далі спостерігати цікавий процес, який в екології називають сукцесією, — вважає молодший науковий співробітник Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України Григорій Коломицев.

 

— Він полягає в поступовій і незворотній заміні одних угруповань видів на інші. Спочатку на місці осушеного дна водосховища з’являються рослини, які розвиваються найшвидше. Якщо порівнювати цю ситуацію із зораним полем, то найшвидше там проростають бур’яни. Та потім за ними підуть ті рослинні угруповання, які будуть більш пристосовані, ніж попередники, до наявних умов і стійкіші. Зрештою, за кілька стадій, що триватимуть роками, сформуються угруповання, які є типовими, рідними для цього середовища. Чого там точно не буде — то це пустелі».


У більш віддаленому майбутньому, на думку експерта, така територія може перетворитися на типову річкову заплаву — з лугами і старицями, наповненими водою й оточеними деревами. Подібна ситуація склалася на мальовничій широкій заплаві Десни — єдиній великій річці в Україні, яку не було «зарегульовано». Завдяки цьому тепер маємо там і луки, і старі річкові русла, де зберігається вода, та унікальні піщані ділянки.

Верболози на дні колишнього Каховського
водосховища вже сягають людського зросту.


«На місці Каховського водосховища теж можуть сформуватися схожі природні ландшафти, — вважає Григорій Коломицев, — але в значно більшому масштабі. Це стане майданчиком для дослідження відновлення природних екосистем, а також реінтродукції рідкісних тварин і рослин. Тут доречно створити заповідну територію, щоб закрити проблему оранок та відновлення водосховища, які й без того нині знищили багато унікальних екосистем».


Диво, створене природою на дні Каховського водосховища, принесло немало проблем тим, хто й досі не відмовився від плану повернути сюди все, що знищили кацапи. Але з кожним днем реалізація подібних ідей стає все більш складною.

 

«Через декілька років, коли стане можливим гіпотетичне повторне наповнення водосховища водою, це вже буде кількарічний ліс із мільярда дерев, — каже Олексій Василюк. — Такі дії можуть стати найбільшим в історії незалежної України одномоментним нищенням лісів, що ідеально підпадає під поняття «екоцид». Навряд чи ми маємо моральне право допустити таке».


До речі, варіанти розвитку екосистеми в районі обмілілого Каховського «моря» можна спрогнозувати на прикладі Оскільського водосховища, греблю якого на Харківщині москалі підірвали півтора року тому.

 

За даними експертів ГО «Українська природоохоронна група», тут річка вже повернулася у природне річище, а в її долину — червонокнижні птахи. На піщаних та мулистих мілинах, біля греблі, вперше за тривалий час зафіксували рідкісного кулика-сороку.


Ботаніки також виявили на дні колишньої водойми 63 види судинних рослин. Більшість з них — це місцеві види, однак є і чужорідні.

 

«Притоки Осколу, що були частково підперті водосховищем, також відновили свої русла та гідрологічний режим, що суттєво поліпшить якість води, насиченість киснем, проточність та водообмін, — йдеться у повідомленні екологів. — У річці також почав відновлюватися природний рибний світ. Зокрема, реофільні види (ті, що мешкають у швидкій течії) та риби, що мешкають на мілинах, затоках та у старицях».


Тут значно скоротилася популяція риб, яких заселяли для господарських цілей. Однак стан рибного світу потребує додаткових досліджень. Екоактивісти припустили, що аналогічна ситуація буде і з відновленням Каховського водосховища.

Двічі в одну річку не зайдеш

У липні Кабмін схвалив постанову «Про реалізацію експериментального проєкту «Будівництво Каховського гідровузла на р. Дніпро. Відбудова після руйнування Каховської ГЕС та забезпечення сталої роботи Дніпровської ГЕС у період відбудови».


Цей документ викликав хвилю протестів серед екологів, які вважають його поспішним, непродуманим і загалом зайвим. На їхню думку, сьогодні не варто ставити питання руба: як відновити водосховище?

 

Натомість треба шукати такий варіант розв’язання проблеми, який би дозволив швидко задовольнити наявні потреби держави і населення, використовуючи сучасні технології. Мовляв, прийняття поспішних рішень, без урахування міжнародного досвіду та розробки різноманітних сценаріїв, може принести лише шкоду, нові збитки і втрати.


«До старого проєкту водосховища є претензії, він потребує змін, — вважає директор Інституту гідробіології Національної академії наук Сергій Афанасьєв. — Але для цього треба дати екологічну оцінку цим змінам. А постанова розрахована на те, щоб відновити водосховище в колишньому вигляді. Це не зовсім правильно — треба змінити форму водосховища, зменшити його розміри. Адже половина стоку Дніпра тече весь рік, а половина — в повінь. Ця повінь і збирається у водосховищах, щоб забезпечити всі потреби».


Водночас в експертних колах не відкидають ідею певного компромісу. Йдеться про будівництво нового водосховища, яке наповнюватиме Північно­кримський канал. Але при цьому новий об’єкт не повинен поглинути територію Великого Лугу, що вже зараз став для країни знаковим символом.

 

Хочеться вірити, що несподіване відновлення Великого Лугу, пам’ять про існування якого так довго прагнули стерти радянські ідеологи, зможе стати символом відновлення України після війни, вважають екоактивісти. Унікальний досвід «каховського теракту» зможе закарбувати в історії російсько-українську війну як таку, після якої Україна змогла відновитись кращою, ніж була раніше.


Історія Великого Лугу, до речі, настільки унікальна, що здатна принести країні не лише економічні преференції у формі туристичного бізнесу, а й загалом спрацювати на підвищення іміджу держави у світі.

 

За словами екологів, відновлення цієї частини Запорозької Січі стане наймасштабнішим екологічним проєктом, який коли-небудь був реалізований на теренах Європи. До нього, без сумніву, приєднаються охоронці природи, вчені, уряди європейських країн, що мають величезний досвід у проведенні подібних робіт.

 

Як відомо, країни ЄС до 2030 року зобов’язалися відновити на своїй території природність 25 тисяч кілометрів річок, аби повернути природні умови для існування їхніх екосистем. Отже, в нас є унікальний шанс продемонструвати власний рівень цивілізованості.