У Сумах вирішили ввести чесні правила

08.10.2003

      Скромний сумчанин на більш ніж скромному автомобілі виїздив із Сум до свого заміського, знову ж таки скромного, будиночка-дачки. Після короткої перерви продовжував шлях на Київ. Але вже — на «Мерсі», у престижному «прикиді» та з золотим ланцюжком «авторитетної» ширини на шиї. Місцевий підприємець їхав до столиці відпочити. Там його ніхто не знає. А вдома чого «світитися»? Можна й на «Запорожці» поїздити... Цей житейський анекдот розповіли працівники державтоінспекції — їм доводилося спостерігати за такими чудесними метаморфозами. Коментуючи цей випадок, заступник сумського міського голови Олександр Папусь проілюстрував стан частини нашого малого бізнесу: «Як там життя не йде, а ліпше бути в тіні». Виробилася ця звичка роками становлення і протистояння підприємництва всіляким обставинам: державним і місцевим, об'єктивним і суб'єктивним... Хоча сьогодні, переконана Ольга Тарасенко, уповноважена Держкомпідприємництва з питань захисту прав підприємців на Сумщині, йдеться вже не про виживання — про вироблення правил гри між підприємцями та владою. Чимало для встановлення таких правил зробив закон про регуляторну політику. Втім багато непорозумінь та неузгоджень усе ж залишається.

      Ідуть вони, наприклад, і від того, що в міській владі Сум, вважає Олександр Папусь, досі була практично відсутня єдина політика розвитку підприємництва. Його думка щодо цього тим більш цікава, що рік тому на засіданні обласного прес-клубу з питань підприємництва Олександр виступав як керівник територіального відділення Асоціації платників податків України, а на останній прес-клуб його запросили вже як заступника міського голови, зокрема і з питань підприємництва. «Це, може, єдиний випадок в Україні, коли ми від асоціації підійшли ще до кандидата у міські голови зі своєю програмою розвитку підприємництва, і Володимир Омельченко, ставши мером, запропонував нам ввійти до міської влади й очолити цю роботу», — розповідає Олександр Папусь. При міській раді створено спеціальне управління з питань розвитку підприємництва та інвестицій. Очолив його, до речі, теж один з керівників громадської організації Юрій Думанчук.

      Чи не існує тут загрози, що, «впритул» вивчивши малий бізнес, міська влада, принаймні окремі її представники, спробує скористатися здобутими знаннями для тиску на підприємців та маніпуляції ними з особистих міркувань? Причому руками вчорашніх соратників по бізнесу та громадській діяльності, — таке запитання неминуче виникає виходячи з реалій нашого буття. Поки що таких підступних намірів Олександр Папусь не відчуває. Зате реально бачить інше: досі питаннями підприємництва у місті займалися люди, часом зовсім некомпетентні — з ними довелося розпрощатися. Вражає вчорашнього бізнесмена й дивовижна інертність частини штату виконкому, особливо в прийнятті рішень. Іноді виникає думка, що люди, які пропрацювали в апараті років з десять, керуються принципом: а для чого це робити, якщо, може, можна й не робити? Зрозуміло, стикаючись з такою чиновницькою системою, підприємці не приходили в захват і не відчували полегшення у своїх проблемах. А це вже — грунт для можливих зловживань. У новому управлінні встановлено нові правила, одне з яких категорично забороняє будь-який навіть натяк на хабарництво. «Щонайменше порушення тут веде за собою звільнення», — у цьому питанні Олександр Папусь категоричний.

      Утім, окрім погляду на владу, яку довелося побачити «зсередини», в екс-підприємця змінилися погляди і на підприємництво та громадський рух, які тепер він бачить «збоку». Папусь переконаний, що варто вже сьогодні, попри молодість бізнесу, позбавлятися певної інерції в діяльності, постійно намагатися бачити перспективу. Адже час базарів уже минає, — треба відкривати магазини. Загалом «гола» торгівля — не ліпший варіант заробляння грошей, потрібно виробляти і продавати власний продукт. «Коли я свого часу почав закладати своє виробництво, мене називали камікадзе, — пригадує Олександр. — Тепер на тому підприємстві працює вісімдесят чоловік, і успішно». Треба, на його думку, бачити й інші перспективні види бізнесу: сервіс, туризм. Чимала ж частина наших малих бізнесменів напрацювала за ці роки певну схему діяльності — «човникарство» — й боїться від неї відступити.

      Щодо громадської діяльності, то Олександр говорить: «Громадський рух у нас у зародковому стані. Хоча коли я працював у НДО, то здавалося, навколо мене крутиться все». У громадських організаціях, справді, одні й ті самі обличчя. Це одиниці, які намагаються щось змінити. Але ж у Сумах три тисячі «малих» підприємців, дванадцять тисяч підприємців приватних, — де вони? Їх об'єднання потрібне не лише для захисту власних прав — для розвитку міста. Адже світова практика довела, що лише спільне розв'язання питань недержавними організаціями, бізнесом та владою дає оптимальні рішення. Якщо ж громадські організації інертні, вони не здатні активізувати загал підприємців, усю міську громаду. А відтак представники влади можуть прийняти будь-яке рішення не на користь громади чи відмінити те, що було для неї благом: участі людей у цьому немає.

      Звичайно, замість відстоювати свої права та діяти згідно з державними правилами, легше «по тіні» переїжджати на «Запорожці» до прихованої хати та пересідати в ній на «Мерседес». Але ж, може статися, що приїдеш якось — а хованка порожня. І навіть не поскаржишся нікому: бо як у тебе можуть вкрасти те, чого у тебе «немає»? Чи не ліпше жити відкрито і завоювати повагу до себе та до своїх прав?