Опозиція, та не така

28.03.2018

Не знаю, як вважаєте ви, шановні читачі «України молодої», але скажу відверто — опозицію я поважаю.
 
Десь в останні місяці існування Радянського Союзу мені до рук потрапила газета (вже й не згадаю, яка саме), у якій було вміщено інтерв’ю з високопосадовцем однієї з європейських країн, у якому той гордовито заявляв: «У нас дуже сильна опозиція».
 
Вона дуже пильно стежить за тим, що роблять владні структури, чи не крадуть, а якщо когось застукають на такому ганебному ділі, то одразу ж опозиціонери б’ють на сполох.
 
І не приведи Боже комусь потрапити на гачок опозиціонера — на те й щука, щоб карась не дрімав, продовжував європеєць. Ось таку опозицію і я підтримую.
 
Але не підтримую таку, в яку «грається» народний депутат, член парламентського Комітету з питань податкової і митної політики, лідер партії «За життя» Євген Мураєв.
 
На словах — він за Україну, за український народ, а на ділі Євген Мураєв ущент розносить усе, що робить нинішня влада, чинний Президент Петро Порошенко.
 
Наприклад, він і досі вважає, що влада воює зі своїм народом, що Росія не нападала на Україну, а в нас відбувається громадянський конфлікт; що на території України Америка воює з Росією, хоча хто тих американців бачив?
 
Підвищили зарплату й пенсії — це стрибок інфляції; обмежують швидкість руху машин до 50 км у населених пунктах — створюють корки на дорогах (і не важливо, що це робиться задля збереження людських життів — згадайте хоча б перегони на вулицях Харкова, які призвели до численних людських жертв). Головне, аби дошкулити чимось Президентові. 
 
Ось як, наприклад, Мураєв пояснює те, що в Західній Україні дороги кращі, ніж на сході: мовляв, Янукович розумів, що в нього на заході електорат мізерний, от він і вирішив піддобритися до «західників» і почав будувати їм дороги. Ну сміх та й годі!
 
Скажімо, відбувся обмін полоненими «всіх на всіх». Звичайно, до цього доклали чимало зусиль керівники держави.
 
Нічого подібного, вважає Мураєв, — це заслуга, в основному, Медведчука і Московської православної церкви, саме тієї церкви, яка благословляла вбивства українців, підлеглі попи якої відмовлялися у Запоріжжі відспівувати ні в чому не повинне загибле дворічне дитятко.
 
Якщо пан Мураєв вбачає у діях нинішнього Президента України ознаки корупції, незаконного збагачення, то, будь ласка, маючи докази, затребуй порушення кримінальної справи у прокуратурі.
 
«Ви зі своїм Бандерою у Харків не лізьте», — волає в одному з виступів Євген Мураєв, наголошуючи на тому, що 1 січня нового року кількасот харків’ян пройшли з портретом Степана Бандери у день його народження вулицями Харкова.
 
Пройшли тихо, мирно, без будь-яких ексцесів. Водночас він же заявляє, що ми нація мультикультури — різні за мовою, культурою, традиціями.
 
Виходить якийсь дисонанс: чому ж тоді не можна окремим групам наших громадян ходити з портретами людей, яких вони вважають героями?
 
Хай не буде Порошенка, Гройсмана, Парубія, нехай на їхніх місцях будуть Ющенко, Петренко, Іваненко чи ще хтось, але якщо вони проводитимуть проукраїнську політику, не будуть у кремлівських керманичів на побігеньках — Україна проводитиме ту саму політику, що маємо сьогодні. Цього ніяк не може зрозуміти добродій Мураєв. 
 
Віталій БУЛАВКО
Київ