Усі ми пов’язані Долею

05.12.2017
Усі ми пов’язані Долею

Олексій Доля з Наталкою Фіцич.

Останні сiм років мого життя нерозривно пов’язані з Олексієм Долею.
 
 
Хоч знайомі значно давніше, але тісно спрацювалися зараз. «Майстер-клас», «ПроОбраз», «Культ предків» ми знімали разом.
 
 
Двічі об’їхали всю Україну вздовж і впоперек, добиралися до найглухіших сіл і найвіддаленіших куточків. Він усюди знаходив красу.
 
 
Любив Луганщину з її крейдяними горами, там у видолинках серед ковили так гарно було слухати вітер.
 
 
Любив Крим iз його степовими курганами, вкритими червоними маками, серед яких якось знайшов дикі гіацинти.
 
 
Любив Полісся з його архаїкою дерев’яних зрубів і вкритими мохом лісів.
 
 
Любив Карпати з копичками та осінніми крокусами. Любив свою рідну Полтавщину і говорив про неї найчастіше.
 
Про весільні короваї, про плахти, про веснянки та ще купу всього. Він навчив розуміти і любити все й мене. 
 
Був iще підлітком, коли в його життя прийшла етнографія. Закоханість у свою справу він проніс через усе життя. Інтуїтивно відчував фальш і не терпів її ніде. Умів вибирати людей.
 
Жартував, що всі ми пов’язані Долею.
 
Останні роки активно займався волонтерством, допомагав пораненим бійцям. А про себе не подбав. Що хворий, виявив випадково і занадто пізно.
 
Неоперабельна пухлина, метастази, жодних шансів. Він тримався гідно. Хоч знав, що часу мало. Прийняв постриг як отець Нестор, давно до цього йшов. 
 
У моєму телефоні купа спільних фото, а у пам’яті — спогадів. Мені він став колегою, учителем, другом. Тепер на серці пустка.
 
Я пам’ятатиму. Буду вдячною. Молитимусь. Спочивайте з Богом... 
 
Наталка ФІЦИЧ, 
телеведуча, авторка книжки «Культ предків»

  • Сини неба

    Хохол... Це слово — на язиці кожного московита, в газетних статтях, виступах, написано на парканах і навіть якось випадково трапилась московська газета, де назву нашої Руси-України означили як Хохландія. >>

  • «На моє глибоке переконання...»

    Із цих слів починається майже кожен виступ наших можновладців. І не має значення, що це переконання — фальш або ж пристосуванство до певних обставин. Головне тут — «глибоке переконання». >>

  • За Уралом голоду не було...

    Мій дід, Семашко Михайло Іларіонович, народився в Білорусії, в селищі Іванець Мінського повіту. Дід любив свою батьківщину, добре знав білоруську мову, спілкувався з родичами і знайомими тільки рідною мовою. >>

  • Не вчіть учених їсти хліб печений,

    Критика несподіваного опонента в соцмережі генерувала необхідність висловити власну думку з приводу однієї психологічно-світоглядної проблеми, яка домінує в політиці, відлунює в суспільстві і перекочувала в соцмережі... >>