Депутатська ДИМОкратія

23 лютого у Верховній Раді вирішили присвятити темі окупованого Криму — з нагоди третьої річниці появи на півострові «зелених чоловічків». До цієї дати було розгорнуто виставку, до сесійної зали запросили кримськотатарських дітей, заслухали звіт представників кримськотатарської громади і правозахисників.

А от законопроект «Про тимчасово окуповані території», який стосувався безпосередньо і Криму, і на необхідності негайного прийняття якого у вівторок наполягала фракція «Самопоміч», — у порядку денному так і не з’явився. Спочатку Міністерство фінансів та Міністерство юстиції офіційно відмовилися брати участь у роботі профільного комітету з доопрацювання цього законопроекту, а Міністерство окупованих територій було представлене радником міністра, який не мав повноважень висловлювати позицію міністерства. А пізніше за документ проголосувало лише три члени профільного комітету з одинадцяти. Обурений лідер фракції «Самопомочі» Олег Березюк заявив, що їхні депутати вирушають на схід підтримувати учасників торговельної блокади особисто.

Однак і без законопроекту «Про тимчасово окуповані території» приводів для дискусій у парламенті вистачало. Одним із таких «каменів спотикання» стали зміни до КПК (щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження), які формально дозволять розпочати суд над Януковичем і без його присутності. Презентуючи законопроект, Генеральний прокурор Юрій Луценко зазначив, що ухвалення відповідних змін до КПК дозволить 10 березня розпочати суд над екс-президентом Віктором Януковичем за обвинуваченням у державній зраді, і цей судовий процес зможе надати світу докази причетності і до злочинів перед Майданом, і до злочинів перед українською державою не лише минулої влади, а й високопосадовців Російської Федерації. «На ваше рішення чекають Янукович, Захарченко і вся його компанія, в тому числі й Шуляк, Ратушняк, Якименко, Азаров та інші. Рішення чекають радник Путіна Глазьєв, міністр оборони РФ Шойгу, 12 генералів та офіцерів iз рядiв вищого командування російської армії та інші», — зазначив Луценко.

Йому таки вдалося переконати парламент: цей законопроект у першому читанні підтримали 233 народнi депутати з 329, зареєстрованих у сесійній залі. Хоча багато хто з депутатів виступив категорично проти розширення повноважень Генеральної прокуратури. Лідер радикалів Олег Ляшко назвав це «поверненням до репресивної практики 1937 року», а лідер фракції «Самопомочі» Олег Березюк зазначив, що цей законопроект практично списаний із радянського КПК 1960 року. «Депутати так і не зрозуміли, за що вони голосували. Ці, проти кого начебто вони голосували, не будуть покарані. Але будемо покарані ми, якщо здумаємо йти проти системи», — заявив він журналістам у кулуарах парламенту.

Ще більше обурення депутатів викликала поява у, на перший погляд, безневинному законопроекті «Про оподаткування спадщини» поправки, яка формально відновлювала діяльність Податкової міліції. За словами голови профільного комітету Ніни Южаніної, ця правка просто технічно відновлювала непорозуміння, яке виникло в законодавстві після Нового року, коли, де-юре, Податкова міліція зникла з правового поля України, а де-факто — лишилася, оскільки не було визначено її спадкоємця. Однак зал був іншої думки — щоб донести її, депутати від «Батьківщини», «Самопомочі» і «єврооптимісти» з БПП заблокували трибуну. Проти цієї поправки виступив навіть присутній у залі міністр фінансів Олександр Данилюк. «Податкова міліція — це репресивний орган, який тиснув на бізнес, при цьому не зменшуючи рівень фінансової злочинності. Це спадщина, яка має залишитися в минулому», — заявив він. 

Дехто з депутатів зазначав, що законопроект був підготовлений до голосування і узгоджений з усіма комітетами, а ця поправка в тексті документа з’явилася пізніше з подачі самої Южаніної. В результаті депутати прийняли закон у цілому без цього пункту — за нього проголосували лише 197 депутатів.

Скандалом закінчилося і голосування за кандидата до складу комісії зовнішнього контролю з проведення незалежної оцінки НАБУ. Голова комітету з протидії корупції Єгор Соболєв від імені комітету запропонував на цю посаду заступника генерального інспектора департаменту юстиції Сполучених Штатів Америки Роберта Сторча. Однак раптом голова фракції БПП Ігор Гринів від імені фракцій БПП і «Народний фронт» запропонував іншу кандидатуру — британського юриста Найджела Брауна. За дивним збігом обставин, пан Браун виявився присутнім у сесійній залі і зміг виступити перед депутатами, однак він не зміг сказати, хто запропонував його кандидатуру й хто запросив його до України, а запевнив, що сам сплатив за свій літак до Києва та готель у столиці України, що викликало ще більші підозри. «Це повна ганьба!!! Браун не зміг відповісти, хто його запросив і як він опинився в Україні саме сьогодні. Сам Браун, виступаючи в Раді, сказав, що працював у приватному секторі — був найманим юристом. Уже годину в Раді — палкі дискусії, скоро будуть голосувати — не пропустіть зраду у виконанні спікера-Парубія та змову НарФронту та БПП», — з’явилася інформація у «Фейсбуці» на сторінці Центру протидії корупції. 

Однак жодна з кандидатур не набрала потрібної кількості голосів: за Сторча проголосувало 74 депутати, а за Брауна — 214. Зрештою спікер парламенту Андрій Парубій таки умовив колег відправити цю постанову в комітет «на доопрацювання». Для британського гостя ця ситуація стала справжнім одкровенням. «Щойно поспілкувався з Найджелом Брауном, він шокований. Його, слідчого 2007 року за версією Асоціації британських слідчих, слідчого 2012 року з розслідування за доказами, наданими Конгресом США, дехто з депутатів-«антикорупціонерів» просто в залі ВР в обличчя назвав корупціонером без жодних на те підстав. Лише тому, що Браун не їхній. Він побачив обличчя тих, хто вважає, що монополізував право на правду. Я приніс йому вибачення за те що в українському парламенті панує демократія без взаємоповаги», — зазначив у «Фейсбуці» народний депутат Володимир Ар’єв.

Британцю можна тільки поспівчувати. А ми вже звикли і до «розводу кошенят», і до кулуарних домовленостей, і до голосування не за принципом законності, а за принципом «політичної доцільності». Саме таким більшість депутатів назвали і майже одностайне голосування у листопаді 2015 року так званого «закону Савченко», зміни до якого також були внесені до порядку денного учорашнього засідання. Практично всі, хто вчора коментував цей закон, сходилися на думці, що його треба скасовувати, оскільки прийнятий він був емоційно, на підтримку Надії Савченко, яка перебувала в російській в’язниці. Щоправда, як міг закон, що стосується української пенітенціарної системи, вплинути на становище в’язня, який перебував в іншій країні і якого судили за іншими законами, досі лишається загадкою. Але скільки таких загадок пережила Верховна Рада!