«Губернатори» і профанація: чи стане Костянтин Бондарев головою Київської облдержадміністрації?

23.09.2016
«Губернатори» і профанація: чи стане Костянтин Бондарев головою Київської облдержадміністрації?

Костянтин Бондарев, у минулому — депутат від тимошенківської «Батьківщини», є фігурантом не одного скандалу. Що не заважає йому зараз претендувати на посаду голови КОДА.

Прикметою нашого часу є створення інституцій з великими амбіціями та нульовим ККД. Це і Національна поліція, котру після селфі-періоду надто швидко розлюбили. І Національне антикорупційне бюро, яке почали неоднозначно оцінювати після виправдання дій Гонтаревої в ситуації з Дельта-банком. І Національна інвестиційна рада, віддана Ложкіну, — про цю структуру говорити зарано, бо вона ще не запущена в дію, дарма що створена (увага!) понад півтора року тому. Нарешті, ще одна структура з неодмінним словом «національний» в якості атрибута — Національне агентство України з питань держслужби — дітище Порошенка, запущене задля «очищення» влади та забезпечення більшої її «прозорості».

Перспективна четвірка

У Нацагентства з держслужби чимало функцій, але найцікавіша з них та, що торкається обрання «губернаторів». Президент Порошенко надумав поділитися своєю прерогативою призначення голів обласних державних адміністрацій, включивши в гру буцімто незаангажовану групу людей, завдання яких — зареєструвати бажаючих балотуватися і провести серед них незалежний конкурс. Втім кандидатуру переможця все одно затверджуватиме Президент. Або ж навпаки — не затверджуватиме.
 
Така схема мала місце на Миколаївщині, а зараз на кону — найсолодше «губернаторство» — столичне. Найцікавіше в цьому конкурсі, як і завжди, те, що відбувається за його лаштунками.
 
А за лаштунками говорять, що з усіх пошукачів «губернаторського» крісла шанси очолити КОДА є у чотирьох. Але хто ці люди? По-перше, скандально відомий екс-депутат від БЮТ Костянтин Бондарев. Фігурант кримінальної справи від 2012 року (йшлося про спротив діям міліції), а також учасник скандалу, пов’язаного з експортом до Гонконгу оптичних лінз за завищеними цінами. А ще — незмінний очільник київського обласного осередку партії «Батьківщина». 
 
По-друге, це ще один колишній парламентарiй — Володимир Полочанінов. Він не новачок у Київській обласній раді (як і Бондарев), бо в 2006 році був обраний депутатом облради, де очолив бюджетну комісію. У 2010-му працював заступником тодішнього голови КОДА Присяжнюка, але залишив посаду через небажання вступати в лави Партії регіонів. Нині позиціонує себе як громадський діяч. 
 
Претендент номер три — це Олександр Горган (до 2008 року носив прізвище Лялька), представник Блоку Порошенка (був обраний до складу облради на виборах 2015 року саме від цієї політсили). Він же — голова Вишгородської РДА. І, нарешті, Мирослава Смирнова, ще одна делегатка від БПП, очільниця Києво-Святошинської РДА.
 
Всі четверо мають досвід роботи у районній або в обласній держадміністрації, всі вони — з партійним стажем, а також із ланцюжком «корисних» зв’язків. Не секрет, наприклад, що Смирнова — це креатура Горгана, а Бондарев та Полочанінов — взагалі давні друзі, тож у змаганнях за «губернаторське» крісло вони є не так суперниками, як партнерами. 

Проштовхнути Бондарева

Інші джерела, щоправда, виключають ім’я Полочанінова з числа завітної четвірки, називаючи замість нього теперішнього першого «зама» голови КОДА Льва Парцхаладзе. Цей персонаж, гадаю, розлогих презентацій не потребує, але питання в іншому. Де просто «люди з вулиці», адже конкурс оголошено для всіх? Чи хай навіть не «з вулиці», але такі, котрі не є горілчаними (як Бондарев) чи ресторанними (як Парцхаладзе) «королями»?
 
Такі, що ще не встигли вкусити виконавчої влади чи не мають високих по­кровителів з гучними іменами? Чи є взагалі сенс у конкурсі, де переможець відомий заздалегідь?
 
До речі, про переможців. Київська обласна рада не полінувалася зібратися на позачергове засідання (а депутатів, як відомо, доволі складно зігнати на позапланову роботу), аби підтримати кандидатуру Костянтина Бондарева.
 
З юридичної точки зору, ці збори і це голосування були повним безглуздям, позаяк рішення сесії обласної ради має для Нацагентства з держслужби в кращому випадку ознайомчий характер (навіть не рекомендаційний) і ніяк не впливає на ухвалу самого Нацагентства.
 
Можливо, такий демарш мав значення тільки для самого Бондарева, котрий міг у такий спосіб перевірити своїх колег на лояльність до нього. Або це була така собі фізична розминка для самих депутатів — тест на спроможність прогинати спини перед «потрібною» людиною. 
 
У цій ситуації доволі обурливим є те, що звільнення екс-голови області Максима Мельничука відбулося через те, що за отримання хабара був затриманий його заступник Ігор Любко. Запах корупції, яким повіяло від КОДА, мав би розвiятися під час проведення «незалежного» конкурсу з заміщення Мельничука.
 
Але щось у цій затії пішло не так від самого початку. Виходить так, що на сьогодні професійна (з власною точкою зору і небажанням загравати з «начальством») людина приречена стояти на узбіччі. Шанс на успіх мають персони, близькі до владного олімпу. Але якщо ти не працював у «Рошен» чи у банку «Мрія», якщо ти — не «кум королю», якщо не «підписався» грошима під новітнім суспільним договором, ти не маєш шансу робити щось на користь Україні. 

Тим часом на Миколаївщині

Відтак уже навіть нецікаво те, чим завершиться історія з «виборами» київського «губернатора». На сусідній Миколаївщині фарс із конкурсним відбором завершився тим, що найбільш гідним претендентом комісія визнала народного депутата від БПП Олексія Савченка.
 
Хоч загалом на «губернаторське» крісло претендувала 31 особа, та, очевидно, більш гідного, аніж парламентарій Блоку Порошенка, не знайшлося. 
«Усі ці «конкурси» з обрання голів, керівників державних підприємств перетворилися на формальність.
 
По виборах «губернатора» Миколаївщини було заздалегідь підготовлене рішення», — прокоментував ситуацію політичний експерт Тарас Загородній. «У нас і прокуратуру за конкурсом міняли, і поліція переатестацію так проходила. Чиновники імітують крок назустріч суспільству — хочете, щоб обирали через конкурси, ми назвемо це конкурсами. А проведемо, як захочемо (...). Немає довіри до самого механізму. В атестаційній комісії повинні бути відомі люди з фаховим досвідом. Вони мають викликати довіру в усіх, бути незалежними від будь-якої політичної сили», — зазначив Загородній. n