У Європарламенті радять Україні створити коаліційний уряд з опозицією
Депутатка Європарламенту Віола фон Крамон переконана, що нинішня українська влада мала б об’єднатися з опозицією та включити її представників до виконавчих органів влади. >>
У пошуках «ворогiв народу»: Ердоган має нагоду стати султаном
20.07.2016
Прапори Туреччини на пошкодженій будівлі штаб-квартири поліції в Анкарі. 18 липня 2016 року.
Події у Туреччині зі спробою здійснення військового перевороту занепокоїли Захід, передусім Євросоюз та США. У Брюсселі відбулося надзвичайне засідання міністрів закордонних справ країн-членів ЄС. Глава МЗС Франції Жан-Марк Еро ще до його початку заявив, що глави дипломатичних відомств Європи повинні послати Анкарі чіткий сигнал стосовно потреби дотримання турецькою владою законів та європейських демократичних правил: «Переворот не означає векселя ін бланко (де вiдсутнi звичнi вимоги. — Авт.), не може бути чисток, необхідно дотримуватися закону».
Німецькі коментатори прямо кажуть про авторитарні зазіхання турецького президента й застерігають вiд більших репресій проти опозиції. Наголошують, що демократично обрана влада Туреччини не є гарантією демократичного правління. А також, що Реджеп Таїп Ердоган виходить iз путчу зміцненим, але демократія — послаблена, тому що він хоче бути абсолютним правителем. Подібні перестороги можна почути також у Бельгії. Прем’єр-міністр Шарль Мішель заявив, що майбутнє співробітництво Єврпейського Союзу з Туреччиною повинно бути залежним від дотримання принципу верховенства права.
Роль армії
Після заколоту заарештовують головним чином військових та співробітників судів і прокуратури. Співвідношення армійців і суддів та прокурорів десь 50 на 50 — приблизно таке, як, за уявленнями Ердогана, його опонентів у Турецькій державі.
Не варто забувати, що за роки правління Реджепа Ердогана було заарештовано і засуджено до різних термінів ув’язнення кілька сотень офіцерів турецької армії — від молодших офіцерів до командувачiв армійськими бригадами та адміралів флоту. Він, після приходу до влади, заздалегідь розпочав очищати армію від ненависних йому прибічників світського характеру держави.
Варто пояснити, що засновник Турецької Республіки Кемаль Ататюрк, створюючи її, передбачив механізми запобігання узурпації влади своїми наступниками і механізми збереження держави світською країною, без релігійних впливів. Доручення дотримання такого порядку він поклав на армію.
Масштаби зачисток
У перші дні після спроби державного перевороту в Туреччині відбулися масові арешти. Першими «пішли» представники армії та судової системи. Важко собі уявити, як спецслужбам Ердогана за два неповні дні вдалося виявити таку велику кількість «ворогів народу», але за ці дві доби було заарештовано приблизно три тисячі військових, включно з більш ніж сотнею генералів та адміралів, і три тисячі суддів та прокурорів.
Президент Реджеп Таїп Ердоган заявив, що нині усувають із посад і арештовують також членів Конституційного суду та Вищої ради суддів. Представники опозиції стверджують, що списки на арешт було підготовлено ще до путчу. Під третю хвилю зачисток потрапили правоохоронці.
Близько восьми тисяч турецьких поліцейських відсторонили від роботи через підозру у причетності до спроби державного перевороту в минулий вікенд, повідомляє турецька влада. Під косу чисток потрапили i держслужбовці, стосовно яких була підозра у нелояльному ставленні до Ердогана.
Також влада тимчасово заборонила державним службовцям виїжджати за кордон. Звільнено губернаторів 30 провінцій.
Президент країни пообіцяв очистити державні органи від «вірусy», який став причиною «бунту». Голова зовнішньополітичного відомства ЄС Федеріка Могеріні змушена була заявити, що верховенство права у Туреччині потребує захисту.
Хто винен?
Влада Туреччини звинуватила послідовників турецького ісламського проповідника Фетхуллаха Гюлена, який проживає у Сполучених Штатах, в організації спроби перевороту.
«Як людина, що постраждала від заколотів, я б порадив турецьким людям не приймати жодних військових переворотів. Я вважаю, що демократії не можна досягнути через переворот, не можна таким шляхом захистити республіканський уряд та домогтися тісніших відносин Туреччини зі світом. Цілком можливо, що такий сценарій придумала сама влада, ми не можемо бачити всієї картини, тому я залишаю це питання відкритим», — відповів Гюлен.
Він категорично заперечує свою причетність до спроби перевороту та в письмовій заяві засудив його. У довгому інтерв’ю Гюлен сказав також, що влада Туреччини, схоже, не терпить жодного руху, жодної групи, жодної організації, яку вона не контролює повністю.
Всі на захит султана Ердогана
Заклик Ердогана захистити демократію від так званого заколоту меншості транслювався з мечетей та приходив жителям Туреччини у коротких повідомленнях на телефон. У суботу такі SMS теж надходили, людей привозили на демонстрацію на підтримку чинної влади на автобусах.
Демонстрації відбувалися і відбуваються. Таке до болю знайоме нам, коли влада виганяє на вулиці та площі залежних від неї працівників державного сектору з заздалегідь підготовленими для всіх міст країни однотипними державними прапорами та транспарантами з гаслами на її захист (також нею ж виготовленими).
Опановане владою телебачення також залюбки транслює арешти військових та співробітників судової системи, яких вважають причетними до спроби перевороту.
Смерть ворогам
Смертної кари для заколотників вимагали люди, які зібралися на мітинг на підтримку президента Туреччини в Стамбулі.
Таке покарання в країні заборонене вже майже 20 років, але президент пообіцяв, що вимоги мітингарів можуть бути розглянуті парламентом. Основну частину промови він присвятив опозиціонеру Фетхуллаху Гюлену, який, на думку Ердогана, стоїть за цією змовою. Президент звернувся до Сполучених Штатів, де мешкає опозиціонер, iз проханням видати його турецькій владі.
Канцлер Німеччини Ангела Меркель у понеділок уперше після спроби заколоту мала телефонну розмову з президентом Ердоганом, в якій закликала його дотримуватися правопорядку і зазначила, що смертна кара є неприйнятною для Німеччини та всього Євросоюзу і вона «жодним чином не узгоджується з членством в ЄС».
Канцлер додала, що теперішня хвиля арештів в армії, поліції та органах правосуддя є приводом для «подальшого занепокоєння»
Можливий шлях Ердогана
Сам президент не приховує, що репресії будуть масовими. «Це повстання — подарунок Бога. Тепер у нас є підстава почистити армійські ряди», — сказав Реджеп Таїп Ердоган на одному з мітингів. Провал путчу незаперечно сприятиме абсолютизації влади Ердогана. Вона полягатиме у повному відході від заповітів засновника Турецької держави Кемаля Ататюрка стосовно світського характеру держави та турецької армії як її гаранта.
Польський історик та публіцист Єжи Таргальський передбачає: «Армія прокинулася занадто пізно. Зміни у Туреччині тепер полягатимуть у тому, що після чисток на всі керівні офіцерські посади буде призначено випускникiв ісламістських релігійних шкіл «Імам Хатіп», одну з яких закінчив президент Ердоган.
Відтак все зміниться, тепер у Туреччині з’явиться релігійна армія і ми отримаємо, поруч з «Ісламською державою», чергову армійську версію ісламістів на Близькому Сході».
Туреччина є членом НАТО і має у складі Альянсу другу за чисельністю та силою армію, навіть потужнішу, ніж німецький бундесвер. НАТО дуже вигідно мати такого потужного військового союзника в такому політично нестабільному та стратегічно важливому регіоні світу, як Близький Схід. Але Альянс буде змушений прийняти рішення про виключення Туреччини зі свого складу, якщо вона перетвориться на релігійну державу, а армія стане ісламською.
У цьому жахливому сценарії ясно лише одне — наступні кроки будуть визначальними для Туреччини. Чи буде спроба путчу використана для політичних маневрів? Після кожної терористичної атаки правляча Партія справедливості та розвитку ставала сильнішою.
Однак цього разу світ спостерігає за Туреччиною набагато прискіпливіше. І всі світові лідери підтримують президента Ердогана, стаючи при цьому одночасно на захист демократії і правової держави.
Генеральний секретар Християнсько-соціального союзу — партнера партії канцлера ФРН в урядовій коаліції — Андреас Шойер назвав «абсолютно неможливим» скасування візового режиму з Туреччиною за нинішніх умов і зажадав припинити переговори про її вступ до ЄС, не чекаючи подальшого розвитку подій. Про зростання сумнівів щодо можливості встановлення безвізового режиму з Туреччиною заявив і голова ХСС, впливовий прем’єр-міністр Баварії Горст Зеегофер.
Очільниця турецької редакції «Німецької хвилі» Седа Сердар зазначила у своєму коментарі: «Для будь-якої країни погано, коли людина, яка її очолює, не підлягає майже ніякому контролю. Проблемою є не президентська система — вона існує і в інших країнах, — а паралельне до неї урізання повноважень парламенту та незалежності правосуддя. Якщо рішення в країні залежать лише від кількох осіб i в опозиції майже немає простору для дій, це завжди погано».
Є всі ознаки того, що Ердоган віддаляється від Заходу і дрейфує в бік Росії. Минулої неділі відбулася телефонна розмова президентів Росії і Туреччини. В ній хазяїн Кремля побажав Ердогану «швидкого повернення конституційного порядку і стабільності».
Лідери двох країн підтвердили бажання відновити у повному обсязі та розвивати співпрацю між двома країнами, яка була призупинена у зв’язку зі збиттям Туреччиною російського військового літака. Цікаво, що у переддень путчу в Туреччині перебувала російська делегація, до складу якої входили представники російських спецслужб.
Переворот, який так і не відбувся в Туреччині, може призвести до справжнього перевороту в економіці країни, зазначає у своєму коментарі російський інформаційно-аналітичний портал Gazeta.ru. Інвестори терміновими темпами розпродують турецькі активи, очікуючи подальших турбулентних подій на турецькій політичній сцені.
Туреччина, яка так гостро потребує іноземних інвестицій, тепер може зіштовхнутися з різким відтоком капіталу.
Про можливі впливи Росії на події у Туреччині свідчить те, що у понеділок перед відкриттям торгів на головному біржевому майданчику Туреччини — Стамбульській фондовій біржі — Центробанк Росії провів екстренну нараду з членами Асоціації банків Туреччини, головною темою якої, за даними турецького видання «Хабертюрк», стало обговорення заходів iз мінімізації негативного впливу спроби державного перевороту на ринок.
За період iз січня до травня цього року приток закордонного капіталу до Туреччини становив 15,8 млрд. доларів, з яких лише 2,3 млрд. були прямими закордонними інвестиціями.
Це вдвічі менше, ніж попереднього року. Тож можна здогадуватися, що турецька влада дуже уважно вивчила можливий баланс зміни відносин: від примхливих західних інвесторів, які бояться зайвого подиху вітерця, до патронованих урядом російських інвесторів, яким і бурі не страшні, лише б здобути для Кремля «маленькі поступки» у сфері геополітики та розподілу світових сил.
А чи був путч узагалі?
Зазвичай військові перевороти скидають уряди країн, та в Туреччині було не так. Коли 15 липня пролунали перші постріли, президент країни був у відпустці. По нього вирушили аж тоді, коли він уже залишив свій готель на курорті.
Заколотники не заарештували жодного міністра, губернатора чи керівника поліції. Навпаки, вони брали в заручники декого зі своїх власних командувачів. Вони силою взяли будівлю Генерального штабу і захопили військову авіабазу під Анкарою. Все виглядало більше як замах на саму армію, ніж як спробу скидання уряду.
Після того як 15 липня бомбардували будівлю парламенту, всі політичні партії Туреччини — включно з опозиційними — разом виступили на захист парламенту та демократії. Незважаючи на напад на будівлю, парламентарії повернулися до неї, щоб засвідчити підтримку владі.
Чимало оглядачів порушило питання: для чого було бомбардувати парламент, навіть якби вдалося цілком зруйнувати будівлю? Завдана шкода виявилася мінімальною, парламент працює далі. Найбільше страждало обладнання сателітного зв’язку низки телеканалів, зокрема й державного.
Обладнання кількох незалежних каналів залишилося цілим — серед них, за іронією долі, і каналу CNN Turk, який став головною трибуною протесту проти перевороту.
Заколотники послали юних призовників захоплювати деякі урядові установи й кілька засобів масової інформації. Ці солдати діяли неефективно, вони вочевидь не розуміли, яка місія їм відведена, і вони швидко здавалися — хтось поліції, а хтось і юрбі цивільних. Декого з цих хлопців розлючені юрби жорстоко вбили.
Міністр юстиції Туреччини Бекір Боздаг заявляв уже на другий день після перевороту, 17 липня, що заарештовано шість тисяч підозрюваних і що арешти триватимуть i надалі (18 липня повідомили про вже 7,5 тисячi затриманих).
Але як можливо, з технічного і людського погляду, з такою швидкістю зібрати легітимні докази проти шести тисяч людей? Можливо, конкретних доказів і не було, а затримували просто за списками тих, кого влада вважала за загрозу для себе, списками, які влада уклала задовго до перевороту.
І ще: якщо, як стверджував Ердоган, заколотники становили лише невеличку групу в армії, чому серед затриманих стільки суддів і прокурорів? Відповідь проста, бо до цього часу судова система Туреччини залишалася незалежною, виносила правомірні вироки, залишалася вірною праву, а не Ердогану.
Фетхуллаха Ґюлен, на якого влада поклала вину за заколот, заявив: «Ширший погляд на ситуацію дає враження зрежисованого, фальшивого заколоту. Перш за все тому, що ніхто не чіпав найважливіших політичних лідерів, яких мали б взяти під варту. Ніхто навіть не намагався це зробити.
Бомбили порожні будівлі, вбивали звичайних цивільних, ні в чому не винних людей. Танки стояли на площах, але нічого не робили. Якщо на все це зважити, то картина справжнього заколоту не проглядається».
Під загальним заголовком «Путч після путчу» німецька столична газета «Берлінер Цайтунг» опублікувала на п’ятьох шпальтах статті про події в Туреччині, що відбулися за минулі вихідні.
Кореспонденти газети та опитані журналістами очевидці розповідають про дивну, за деякими оцінками, дилетантську поведінку путчистів, про натовпи бородатих ісламістів на вулицях і площах турецьких міст, які відрізали голови вже солдатам —призовникам турецької армії, що вже здалися, про поліцію, яка байдуже спостерігала за лінчуванням юних військовослужбовців, котрих нібито на навчання відправили командири.
Один відставний турецький офіцер заявив журналістам, що був дуже здивований тією обставиною, що президент Реджеп Таїп Ердоган зміг безперешкодно приземлитися у стамбульському аеропорту. «Це не справжній путч, — вважає військовий. — Справжні путчисти ні за що не допустили б посадки літака президента».
«Для Ердогана ефект виявився позитивним. Путч був для нього таким собі підпалом рейхстагу, що зміцнює його владу» — зазначає «Берлінер Цайтунг». І такої ж думки дотримуються багато німецьких та європейських політиків. Міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу гостро розкритикував єврокомісара Йоганнеса Гана.
Причиною стали його слова про заздалегідь передбачений турецькою владою сценарій невдалого державного перевороту.
