Зрада чи перемога?

Найголовніша подія минулого тижня (а можливо, й усього поточного року) полягає у голосуванні Верховною Радою за внесення до порядку денного президентських правок до Конституції. Йдеться, наголосимо, поки що тільки про можливість вивчення правок у парламенті. Останній, до речі, може й не набрати потрібних 300 голосів, щоб закріпити перелицьовування Основного закону.

Також своє слово мусить сказати Конституційний Суд — і хоча малоймовірно, аби рефері з КСУ пішли проти президентської волі, теоретично не виключено і це. Отож до остаточного ухвалення конституційних змін у частині децентралізації ще доволі далеко, проте списи довкола них ламають вже зараз. У цьому процесі майже немає напівтонів — половина політикуму та експертного середовища готова звинуватити Петра Порошенка у державній зраді, половина — мало чи не носить його на руках. Спробуємо розібратися у тому, яке саме рішення ухвалила Рада минулого тижня.

Добрі наміри та погані ідеї

Отож правки до Конституції, запропоновані Порошенком, торкаються децентралізації та «особливого статусу» Донецької та Луганської областей. Пропозиція Президента полягає у наступному: зазначити у перехідних положеннях Основного закону (в його «тілі», як прийнято говорити в середовищі конституціоналістів), що «особливості здійснення місцевого самоуправління в окремих регіонах Донецької та Луганської областей визначаються окремим законом».

Противники президентської ініціативи побоюються того, що в текст такого закону можна вписати будь-що. Особливо, додають вони, якщо відбудуться позачергові парламентські вибори, на яких отримають реванш колишні представники Партії регіонів (що нині звуться Опозиційним блоком), чий рейтинг помалу зростає.

Ще один контраргумент полягає в тому, що вселення згадок про «особливості місцевого самоврядування» на охопленому війною Донбасі означає фактичну капітуляцію перед сепаратистами. Жодна українська територія не має особливих преференцій, якi вивищували б її перед «сусідами». Що ж стосується регіонів, якi захлиналися криками «Путін, введи війська!», то вони заслуговують на подібну поблажливість в останню чергу.

І хоча противників правок переконують у тому, що окуповані частини Донеччини та Луганщини не матимуть жодного впливу на зовнішню політику (та й взагалі на будь-які рішення Києва), це твердження не спрацьовує. Адже у такому випадку виникає закономірне питання: за що тоді, як не за унітарну Україну, проливається нині кров на Донбасі, за що масово гинуть українські бійці?

Цікаво, що одним з аргументів, яким оперував Порошенко, переконуючи в необхідності проголосувати за свій проект, була реакція російського МЗС. Відомство Лаврова розкритикувало документ, і це дуже сподобалося Порошенку. «Скажіть, хіба це не доказ, що ми з вами робимо правильно?». Але слід зауважити, що конституційні зміни прийшлися до смаку і Опозиційному блоку — про що тоді, на думку Порошенка, має свідчити це?

На бік Порошенка став керівник його парламентської фракції — Юрій Луценко — з дещо пафосною промовою, зверненою до «яструбів війни». «Я — батько солдата, який стояв весь свій відведений термін у Донецькому аеропорту, і тому кажу: досить торгувати чужою кров’ю! Досить посилати на смерть чужих дітей! Голосуєте проти — завтра на фронт! У першу шеренгу і атакуйте Донбас», — заявив Луценко.

Опонував екс-міністру МВС «радикал» Ігор Мосійчук, котрий назвав президентський законопроект «плювком на могили наших солдатiв». Власне, Радикальна партія та «Самопоміч» були тими двома фракціями, якi не голосували за внесення змін до Конституції на розгляд сесії.

Але це не вплинуло на кінцевий результат: за підтримки БПП, «Народного фронту», «Батьківщини», Опозиційного блоку, груп «Відродження» та «Воля народу» законопроект від Порошенка набрав 288 голосів «за».

«Пєчєнькі» від Нуланд

За подіями у Верховній Раді, за виступом Петра Порошенка тощо спостерігала поважна гостя — уповноважена Держдепу США у справах Європи та Євразії Вікторія Нуланд. Перед прибуттям до парламенту вона мала зустрічі з Президентом, спікером та лідерами всіх фракцій коаліції.

Нуланд прямо заявила, що особливий статус Донбасу треба прописати в Конституції разом з децентралізацією, а відтак проголосувати все відразу. У такий спосіб, згідно з її баченням, Україна виконає частину своєї роботи щодо реалізації Мінських угод. Раніше про згадку особливого статусу Донбасу в Конституції говорив Генсек Ради Європи Торбйорн Ягланд. Синхронно з візитом Нуланд і з’явилася вищезгадана правка в проекті Конституції.

Напередодні дня голосування віце-спікер Оксана Сироїд повідомила у соцмережах про шалений тиск, який чиниться на нардепів з боку міжнародного співтовариства і торкається особливого статусу окупованих територій. Сироїд є категоричною противницею подібних новацій, адже вони дадуть можливість російським військам і найманцям впливати на зовнішню політику України та ще й отримувати фінансування з українського бюджету. А призведе це до «заперечення права українського народу на самовизначення» і «кінця української держави».

Один з депутатів Блоку Порошенка — Мустафа Найєм — відкинув твердження Сироїд про тиск на парламентаріїв. Але коли у гостьовій ложі з’явилася Нуланд у компанії посла США Джеффрі Пайєтта, не посвячені у тонкощі кулуарних перемовин рядові депутати почали висувати конспірологічні теорії про те, що відбувається. Вочевидь, припускали вони, американці пообіцяли Путіну схилити українську владу до більшої поступливості. А це, мовляв, не важко, коли на кону — довгоочікувані кредити від МВФ.

Слово Президента

Представляючи свої конституційні правки, Петро Порошенко запевнив, що ні про який особливий статус для Донбасу в них не йдеться: «У проекті немає жодного натяку на федералізацію. Україна була, є і буде унітарною державою. І проект Конституції не передбачає і не може передбачати ніякого особливого статусу для Донбасу, там його просто немає. Допускається можливість «специфічного порядку місцевого самоврядування в окремих адміністративних одиницях Донецької та Луганської областей, що визначається окремим законом. Запропонована норма жодною комою не виходить за рамки Мінських угод».

«На нас, на Україну, на українську владу і на мене як українського Президента ніхто не тисне і тиснути не може і не зможе», — розвіяв Порошенко всі кулуарні чутки про домовленості з західними політиками. Відтак він торкнувся іще однієї популярної після минулого четверга теми — міркувань про те, як запропонований главою держави проект децентралізації допоможе йому узурпувати владу. Порошенко запевнив присутніх, що прописане в законопроекті введення інституту перфектів і право Президента розпускати місцеві ради не призведуть до посилення його повноважень і що нинішня форма правління в Україні — абсолютно оптимальна.

Насамкінець спікер Володимир Гройсман заявив, що сподівається отримати висновки Конституційного суду наприкінці літа, щоб встигнути проголосувати проект у першому читанні ще на поточній сесії (яку було вирішено пролонгувати до вересня), а восени ухвалити нову Конституцію остаточно. Із цим парламентарії й розійшлися на умовні канікули, хто — з почуттям виконаного обов’язку, а хто й з гірким присмаком поразки.