А гроші — бійцям!

«УМ» свого часу вже писала про миколаївського пенсіонера Анатолія Ільченка, який прославився на всю Україну тим, що виграв абсолютно всі суди проти чиновників, які не бажали розмовляти з ним українською мовою. Його опонентами були мер і «губернатор» Миколаївської області, а також представники Центрального райвідділу міліції. А днями він зробив кілька благодійних внесків для підтримки бійців добровольчих батальйонів, що воюють на Донбасi, на загальну суму 37 тисяч гривень.

Як з’ясувалося, ці гроші він отримав за те, що понад десять років відстоював у судах правду. «У радянські часи я провів більше як 30 місяців у психіатричній клініці. Знаменитий у ті часи діагноз мені приписали за те, що я вже тоді вважав, що Україна має бути незалежною державою. Тепер я реабілітований, і, відповідно до закону, мені за кожен місяць страждань має бути виплачена компенсація розміром в одну мінімальну зарплату», — розповів пенсіонер про початок своєї особистої війни з правосуддям.

Однак на той момент, коли йому вдалося добитися повної реабілітації, Кабмін прийняв постанову про зменшення розміру компенсації для жертв радянського режиму. Тож комісія Миколаївської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих призначила пенсіонеру Ільченку сміховинну компенсацію у розмірі 7 гривень 50 копійок за кожен, місяць проведений у психіатричній в’язниці (це трохи більше, аніж 200 гривень). Анатолія Ільченка така несправедливість обурила, тож він подав чергову позовну заяву до суду. Після закінчення судової епопеї суму моральної компенсації збільшили у сто разів: по одній мінімальній зарплатi в Україні за кожен місяць недобровільної госпіталізації.

Тепер ці гроші пенсіонер віддав для бійців. «Я бився не за гроші, а за ідею. Все моє життя я боровся за Україну, відстоював право людей розмовляти українською мовою, а також карав у судовому порядку тих чиновників, які порушували закони України. Тому моє рішення віддати всі свої заощадження нашим добровольцям, які воюють у зоні АТО на Донбасі, йде з глибини мого серця. Як патріот України, я хотів би, щоб люди любили свою країну і жили щасливо на своїй землі», — пояснює свій вчинок Анатолій Ільченко.

Незважаючи на спартанські умови, в яких нині живе пенсіонер Анатолій Ільченко, він і далі має намір жертвувати всі виграні в суді гроші на добровольчі загони борців за незалежність України в надії на те, що його приклад наслідуватимуть й інші жителі нашої країни. А відстоювати свої права він уміє.