Так повелося, що осінь — пора натхнення. Барвиста гама осіннього листя, пурпурові кетяги калини, скромний шарм журавлини, сонячність обліпихи, звабливі рум’янці кизилу і барбарису створюють такий ансамбль осінньої рапсодії, що поетом у цей час не стане хіба що найлінивіший. І навіть на кухні можна творити своєрідну поезію — кулінарну.

Ми все знаємо про калину — і про її глибокий символізм, і про силу, якої вона додає, і про чудові почуття, які пробуджує, і про чудодійні властивості зцілення, і про розмаїття смаків, яке вона дивним чином може створювати. Старші люди розповідають, що в давнину калину сушили, перетирали і готували з неї каву — з приємною гірчинкою, терпку, запашну і дуже корисну.