«Не давати бездумних обiцянок»

Коли заходить мова про Миколу Лаврика, роменцям є що згадати. У першу чергу, це збережена взуттєва фабрика, яка під його керівництвом стала виробничо-торговельним об’єднанням «Талан». Сьогодні на підприємства компанії покладено почесну і відповідальну місію: забезпечити сучасним взуттям нашу українську армію. Знаком довіри містян, і в першу чергу очолюваного колективу, стало неодноразове обрання Миколи Лаврика депутатом обласної ради. А коли обрали міським головою, древній Ромен буквально розквітнув. Вивезли звичні численні стихійні звалища. Раптові візити міського голови «привчили» власників закладів торгівлі, офісів, установ і організацій утримувати в належному стані прилеглу територію. Оновилося асфальтне покриття проїжджої частини роменських вулиць. Було виконано інші роботи з благоустрою та транспортного сполучення. І Ромни знову стали нагадувати Київ у мініатюрі, як написано в одному туристично-краєзнавчому довіднику ще радянських часів. А відзначення тисячолітнього ювілею міста надовго запам’ятається всім, хто мав змогу побувати на цьому величному дійстві...

Нині голова ради директорів об’єднання «Талан», почесний громадянин Ромен Микола Іванович Лаврик — кандидат у депутати Верховної Ради України від Блоку Петра Порошенка по 161-му виборчому округу. І перша зустріч після прийняття рішення про участь у виборчих перегонах відбулася на рідній фабриці, нині ТОВ «Таланпром».

Під керівництвом Миколи Лаврика об’єднання «Талан» впевнено тримається на плаву в бурхливому морі життя, незважаючи на численні проблеми й негаразди, на які таке щедре наше сьогодення. Зi щирою теплотою вітав колектив свого багаторічного керівника, а нині кандидата на посаду у вищий законодавчий орган держави. Адже роменці розуміють: сьогодні, коли Україна зазнала агресії з боку Росії й тривають бойові дії на Донеччині та Луганщині, потрібно з особливою відповідальністю обирати тих, хто визначатиме подальший розвиток держави.

«Зовсім недавно ми разом проводжали в останню путь нашого сина, нашого колегу, заводчанина Романа Площика, який загинув у зоні АТО, — нагадав Микола Іванович. — Сльози бриніли на очах, а в серцях панували жаль і скорбота. Він i тисячі наших хлопців i дівчат, не шкодуючи здоров’я і життя, відстоювали й відстоюють право кожного з нас вільно жити на своїй землі, у власній державі. Слава їм усім і вічна пам’ять загиблим. Переконаний, кожен назавжди запам’ятав i відгукнувся серцем на заклик його мами: «Матері! Батьки! Давайте молитися Богу, щоб були живими наші діти й ми не проводжали їх у вічність». У ту печальну мить багато перевернулося в моїй душі. На жаль, війна продовжується й сьогодні. І перед Президентом України постав непростий вибір: або воювати, як вимагають ряд політиків, до повної перемоги, або укласти перемир’я. Та давайте запитаємо кожен сам себе: хто хоче, щоб її син чи чоловік пішли на війну й там загинули? Ніхто. Але чи повинні ми здаватися? Однозначно — ні. Нам сьогодні потрібен мир, щоб ми перевели подих й піднялися з колін».

Але окрім зовнішньої загрози Україну підточують ще й внутрішні проблеми. І чи не найбільшою бідою нашої держави є тотальна корупція — переконаний Микола Лаврик: «У нашій державі зараз точиться дві війни: одна — на сході, інша — по всій країні вже не один рік. Бо корупція сьогодні додавлює економіку кожного підприємства і всієї країни, знищує людську гідність, честь і совість. Якби в буремні місяці протистояння на Майдані хтось сказав, що це явище не зменшиться до мінімуму, а навпаки — пошириться, мов ракова пухлина, у кожне відомство й міністерство, мабуть, ніхто не повірив би. Говорю так, бо відчув це на власному гіркому досвіді. Уявіть собі: як не дико це звучить, але нині одна державна структура вже рік не розраховується за виготовлену нами продукцію. Навпаки, вимагає за це хабара. Хіба можна в таких умовах відроджувати націю і державу? Це те саме, що зводити будівлю на піску без фундаменту. Перша ж буря — і вона впаде. Тож нині найперше завдання — побороти це ганебне явище й вигнати геть з усіх структур хабарників і корупціонерів. Це не менш важливо, ніж зупинити зовнішнього ворога. Не можна так жити далі! Час єднатися, аби разом будувати оновлену державу на нових фундаментах, здолавши корупцію та інші ганебні «виразки», якими зараз хворіє суспільство».

Микола Лаврик — кандидат-мажоритарник від Блоку Петра Порошенка. Він був довіреною особою нинішнього Президента на президентських виборах, тож, коли розглядалися кандидатури мажоритарників від Сумщини, вибір партійного керівництва був однозначним: у парламенті інтереси виборців 161-го виборчого округу повинен представляти саме Микола Лаврик.

Утім без підтримки з боку громади найкращі плани й задуми будуть мертвонародженими. Тож Микола Лаврик звернувся до роменців, в першу чергу — до очолюваного колективу.«Я не говоритиму ніяких «програмних» промов. Бо під час будь-яких виборів у нас прийнято обіцяти виборцям багато нереального, але приємного для слуху: високі пенсії й зарплати, достойну медицину і освіту, гарні дороги, високу зайнятість тощо. При цьому і кандидати, і виборці знають, що одразу після виборів такі клятви і обіцянки зазвичай перетворюються на пусті слова. Тому сьогодні я хочу просити Бога про допомогу: дати мені мужність не давати бездумних обіцянок,не працювати на тимчасовий імідж, а в разі довіри громади — виконувати прямий обов’язок депутата — працювати над законами, які стануть фундаментом реального розвитку країни та людини».

Роменці пережили з Миколою Лавриком багато буремних подій. Пам’ятають і часи розквіту рідного міста, і скрутні часи для рідного підприємства. «Згадайте часи бартеру, коли ми не бачили живих грошей, а виживали завдяки натуральному обміну. Тоді перед нами стояв вибір: закрити фабрику чи спробувати все ж вижити. Ми теж отак зібралися й вирішили разом боротися. І завдяки об’єднанню зусиль вистояли й працюємо та розвиваємося зараз. До речі, наш партійний штаб у Києві розташований навпроти Києво-Печерської лаври. Виявилося, які це територія наших колишніх конкурентів, які виготовляли в рік близько семи мільйонів пар спецвзуття. Від виробництва залишилися напівзруйновані корпуси, територія віддана під офіси. Ми ж, завдяки об’єднанню зусиль, вижили. Зараз теж нелегко. Якби ще не заважали ті, хто повинен допомагати, але ми працюємо й розвиваємося. Ви добре знаєте мене, а я кожного з вас. Прошу підтримати мене. І я не зраджу. А разом ми здобудемо перемогу не лише на виборах. А й у боротьбі з тими кризовими явищами, які є в нашій державі. Будуватимемо нашу країну разом. Час єднатися. І хай допоможе нам Господь Бог!»

«Таланівці» висловили повну підтримку своєму керівнику та готовність всіляко допомагати в досягненні поставленої мети. Бо розуміють: вибори, які ми зараз переживаємо, як і всі події останнього року, є засобом очищення. Очищення від зла, неправди, егоїзму, байдужості. Країна змінилася. Тому треба змінювати правила, які існують в країні. Треба починати будувати, будувати на доброму фундаменті, будувати країну, в якій житимуть наші діти й онуки, якої не соромитимуться, а якою усі будуть пишатися.