Європа в дзеркалі Росії

15.07.2014
Європа в дзеркалі Росії

Ангела Меркель та Володимир Путін на закритті футбольного чемпіонату в Бразилії. З приводу цього фото користувачі «Фейсбуку» невесело жартували, що, мабуть, i Молотов та Ріббентроп не проявляли один до одного стільки ніжності...

Віче, яке проходило на Майдані в неділю, постановило: вимагати від Президента Петра Порошенка негайної ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС. І хоч нинішній Майдан уже не сприймається як vox populi, його активісти мали рацію, нагадуючи керівництву країни про те, що саме з євроінтеграційних вимог починалася революція в листопаді 2013-го.

ЄС «рахують восени»

«27 червня Україна нарешті підписала цю епохальну угоду. Цього ж дня такі ж документи підписали Молдова і Грузія. Уже через три дні парламент Молдови ратифікував угоду. Грузія голосуватиме 18 липня. Чого чекає Україна?» — запитував зі сцени Майдану активіст Роман Ліпінський. «У пресі писали, що Верховна Рада готова проголосувати за ратифікацію, а уряд підготував весь пакет документів. Справа тільки за Президентом», — додав він.

Справа дійсно — за Президентом. Поки що відсутність пакета документів у парламенті пояснюють «технічними причинами». Насправді ж усі чудово розуміють, що затримка відбувається зовсім не через те, що десь у кабінетах АП зламався принтер. Неприємним моментом є й несподіване пригальмовування з боку європейських партнерів — якщо спочатку Брюссель тиснув на Київ і вимагав ратифікації Угоди вже влітку, то тепер єврочиновники готові чекати до вересня. Щоправда, з уточненням: вересень — то вже крайній термін.

Якщо у вересні Верховна Рада ратифікує Угоду, вже наступного місяця це зробить і Європарламент. Про це днями заявив новообраний голова комітету ЄП iз закордонних справ Елмар Брок. Він зазначив, що пріоритетом номер один у своїй роботі бачить «виконання обіцяного». «Перш за все, ми виконаємо нашу обіцянку щодо того, аби ратифікувати Угоду про асоціацію так швидко, як це можливо. Я думаю, що це буде жовтень», — сказав Брок.

Однак ще до того мають відбутися тристоронні консультації між Україною, Євросоюзом та... Росією. Найбільш дражливий момент, який нині категорично не сприймає суспільство, якраз і полягає в тому, що у стосунки Україна—ЄС чомусь вв’язується Росія — країна, яку взаємодія між Києвом та Брюсселем абсолютно не стосується і яка, до того ж, завжди виступала головним противником вступу України в асоційоване членство з ЄС.

Не вплине ані на жодну букву

Для чого потрібне залучення Росії до якихось переговорів уже постфактум підписання економічної частини угоди? (Воно відбулося, нагадаємо, 27 червня, а 21 березня була підписана політична частина). Йдеться нібито про віднайдення потенційних проблем у торгово-економічних стосунках між Україною та Росією після підписання Угоди з ЄС та напрацювання превентивних заходів для нейтралізації таких проблем.

«Міністри (економічного розвитку Росії Олексій Улюкаєв і закордонних справ України Павло Клімкін) погодилися, що вони знову зустрінуться 12 вересня в Брюсселі для того, щоб проаналізувати результати й роботу експертів і для обговорення будь-яких можливих рішень хвилюючих питань», — пояснив мету зустрічі комісар Європейського Союзу з питань торгівлі Карел де Гюхт.

Поки що єдиним «хвилюючим питанням» для українського соціуму є постійне, надокучливе втручання Росії у внутрішні справи України — від диктату в царині стосунків з Євросоюзом до відкритої військової агресії. Вищому керівництву України слід було б розуміти, наскільки дражливою є бодай згадка про будь-які поступки, на які йде офіційний Київ. Але в АП заспокоюють: тристоронні консультації не торкнуться змісту Угоди.

«Консультації не стосуються процесу ратифікації. Ні одна буква Угоди змінена не буде», — запевняє заступник голови АП Валерій Чалий. «Ми зараз йдемо за процедурами. Після віз 28 міністерств 28 країн ЄС Угода потрапляє на візування і правову оцінку до Міністерства юстиції України. Після того заходить до Президента і вноситься на розгляд парламенту. Тобто йде послідовний демократичний процес», — підкреслює він.

А щоб ще більше переконати суспільство у демократичності процесу, Чалий проводить цілком недоречну, як видається, паралель. Чиновник згадує, як Янукович здав Росії українські інтереси, пролонгувавши договір щодо перебування ЧФ в Криму. «Ми не хочемо, щоб було так, як було з сумнозвісними харківськими угодами, ми пам’ятаємо, до чого це призвело», — каже він.

Поставивши на одну дошку Януковича та Порошенка, Чорноморський флот РФ та Угоду про асоціацію, Чалий зробив своєму безпосередньому «шефу» погану послугу. Адже Порошенку (а ще раніше, при підписанні політичної частини угоди, — Турчинову) народ надав повний карт-бланш на зближення з Євросоюзом. Це була очікувана та жадана подія, подія, яка вартувала сотні покладених на її вівтар життів. На відміну від договорів, що стосувалися перебування в Україні Чорноморського флоту.

Третій дуже зайвий

Зрозуміло, що Валерій Чалий імпровізує на ходу, і це йому не надто вдається. Проте закордонні аналітики, повертаючись до тристоронніх перемовин, висловлюють уже традиційну стурбованість. «Москва намагається блокувати угоду про асоціацію між ЄС та Україною і отримати право вето», — написав у своєму Twitter`і польський дипломат і депутат Європарламенту Яцек Саріуш-Вольський.

Розуміти це слід так: втягуючи Київ у все нові «консультації» з приводу договору про торгівлю між Україною та ЄС, Кремль сподіваються набути право голосу, що дасть Росії можливість вносити зміни в текст договору, пише Саріуш-Вольський.

Віднині РФ усіма силами почне добиватися поправок до торгового договору між Україною і ЄС. Сторона РФ наполягатиме на такому формулюванні: «до тих пір, поки заходи, що пом’якшують негативний вплив (на Росію. — Авт.), не будуть узгоджені в тристоронньому порядку, торговельні та економічні частини угоди між ЄС та Україною не вступлять в силу, і жодне з їхніх положень не буде застосовуватися між сторонами». Саме це пом’якшення «негативного впливу» і буде предметом перемовин, які пройдуть у Брюсселі 12 вересня.

При цьому експерти однозначні: якщо Москва пролобіює письмову згоду на виконання своїх вимог, вона зведе нанівець усі євроінтеграційні зусилля останнього часу, а практична реалізація угоди буде відкладена на невизначений термін. Глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу щиро дивується новим забаганкам Кремля, підкреслюючи, що Росія не може мати жодного «права вето» на відносини між ЄС та Україною. «Нічого не змінилося в суті нашої позиції», — коментує ситуацію Баррозу.

Фактор України та фактор Європи

Чому українська влада йде на поступки Кремлю — зрозуміло не зовсім. За версією Чалого, справа не в поступках, а в педантичності та бажанні дотриматися процедури. Але не цілком щирою є й Європа. Деякі негативні тенденції останнього часу вельми насторожують. Зрозуміло, що Європа воліє спостерігати з боку за розвитком фактичної війни між Україною та Росією, не бажаючи сама бути втягнутою у війну економічну. Проте у намаганні зберегти нейтралітет євролідерів подекуди зраджує їхня дипломатична поміркованість.

З особливо прикрих сигналів останнього часу можна назвати спільну відозву Володимира Путіна, а також лідерів Франції та Німеччини Франсуа Олланда й Ангели Меркель, з якою ті звернулися до Порошенка. Українського Президента закликали припинити вогонь, згорнути АТО та сісти за стіл переговорів iз сепаратистами. За пару днів по тому Меркель уже одноосібно закликала Президента України «зберігати почуття міри» при проведенні АТО.

Мабуть, більш цинічну заяву, ніж та, що прозвучала у виконанні німецького канцлера, складно й уявити. Як складно й сказати, куди поділася наша стара добра Ангела — багаторічний лобіст інтересів України, захисник і — як здавалося! — щирий симпатик нашої держави. Тим часом ані Меркель, ані Олланд не перейнялися долею української льотчиці Надії Савченко, взятої в полон і кинутої за ґрати на території РФ.

Для повноти картини можна згадати й недавню репліку екс-президента Чехії Вацлава Клауса, котрий запропонував свої послуги... в процесі «неминучого розділу України». Хоч як би не хотілося розчаровуватися у Європі, але знаменита експресивна цитата з оприлюдненої розмови Вікторії Нуланд представляється актуальною як ніколи. Уповноважена Держдепу США, як ми пам’ятаємо, була не надто високої думки про Євросоюз як такий.

Але повернемося в Україну. На Батьківщині Президента Порошенка (коли той вноситиме текст Угоди на ратифікацію) теж може чекати неприємний казус. Адже для ратифікації угоди потрібна конституційна більшість — 300 голосів. Дехто припускає, що їх буде легше зібрати, якщо «задобрити» частину парламенту консультаціями з РФ.

І, нарешті, як постскриптум. Литва уже ратифікувала угоди про асоціацію між Євросоюзом та Україною, Молдовою і Грузією. Про це у своєму «Твiттерi» повідомила президент Литви Даля Грiбаускайте. «Найкращі побажання цим країнам на їхньому європейському шляху!» — написала Грiбаускайте. У випадку з Україною це буде достатньо тернистий та непростий шлях...

Учора надійшло повідомлення, що угоду Україна—ЄС ратифікувала й Латвія.

  • Ігор Мосійчук: Уже за півроку Захід може мати діалог із новою українською владою

    Один iз найактивніших депутатів від Радикальної партії Ігор Мосійчук уже три місяці як повернувся до Верховної Ради. Він продовжує працювати у сесійній залі, звідки його у вересні 2015 року публічно виводили у супроводі спецпризначенців, перед цим нашвидкуруч позбавивши депутатської недоторканності. >>

  • Андрій Садовий: як скандали зі сміттям відіб'ються на рейтингу мера Львова

    Говорячи про наслідки, які матиме для мера Львова Андрія Садового сміттєвий інцидент, частина оглядачів одностайна в тому, що традегією в Грибовичах Садовий обнулив свої мерські та президентські перспективи. >>

  • Коаліція ВР: як «широкі» «вузьких» тіснять

    Коаліції «Європейська Україна», створення якої у 2014-му задекларували всі демократичні фракції, вже давно не існує де-факто. Але оскільки парламент усе ж голосує (до того ж ухвалює рішення з ключових питань), стає зрозумілим, що у стінах ВР утворилася нова парламентська більшість. >>

  • Далеко Кремлю до Бессарабії

    Тривала інтрига, на кого з росіян обміняли двох українських політв’язнів Миколу Солошенка та Геннадія Афанасьєва, нарешті скінчилася. >>

  • Україна Порошенка vs Захід

    Якщо не враховувати знання англійської і гарних манер — Порошенко повністю копіює Януковича. Мова йде не стільки про сина в парламенті, заміну донецького Прем’єра на вінницького і перенасиченість влади кумами, бізнес-партнерами і підлеглими менеджерами. >>