Валентина Патрушева серед своїх учнів.
Майже рік тривав Всеукраїнський конкурс «Класний керівник року» серед учителів загальноосвітніх шкіл зі всієї України. Визначити, хто ж є «найкласнішим» класним керівником нашої країни, виявилося дуже непросто. Представникам експертної комісії довелося вивчати не тільки тематичний матеріал, який надіслали викладачі, а й особисто побувати на багатьох відкритих уроках. Якщо врахувати, що тільки в заключному етапі конкурсу взяли участь 97 кращих педагогів з усієї України, — робота була проведена колосальна. У підсумку, всеукраїнський конкурс виграла вчителька математики і класний керівник Херсонської загальноосвітньої школи №46 Валентина Патрушева. Як визнає сама переможниця, стати «найкласнішою» їй допоміг нетрадиційний підхід до виховної роботи.
В архіві Валентини Патрушевої зібраний багатющий відеоматеріал, вiдзнятий під час уроків та відпочинку з її учнями. Завдяки допомозі дітей є навіть озвучені і музично оформлені аматорські відеофільми про учнівське життя. Крім цього, вчителька розібралася, як правильно і ефективно використовувати соціальні мережі «Однокласники» та «В контакті». Й там вона швидко стала «своєю» для всіх вихованців. Трапляється, що й домашнє завдання допомагає виконувати через соціальні мережі.
— Навіть звичайні батьківські збори у нас перетворюються на своєрідний вiдеозал, де мами й татусі учнів із задоволенням дивляться відео, відзняте на уроках і під час відпочинку дітей, — розповідає Валентина Олексіївна. — А вже наскільки цікаво самим учням подивитися на себе через кілька років, то й говорити не доводиться! Буває, під час зустрічі з колишніми випускниками в такий азарт увійдемо, що й не помічаємо, що вже ніч надворі!
Після уроків Валентина Патрушева віддає перевагу активному відпочинку. Разом iз дітьми може не тільки на екскурсію в Крим на вихідні з’їздити, а й з м’ячем у спортзалі побігати.
— Хоча я маленького зросту, проте маю другий розряд iз баскетболу, — каже Валентина Патрушева. — Кожної п’ятниці проводжу секцію баскетболу для своїх хлопців. У команді 16 осіб. Спочатку нелегко було грати з ними. Тепер же запросто приходжу у спортзал, знімаю підбори і бігаю з дітьми на рівних. Хлопці в захваті: треба ж, вчителька математики не тільки вміє добре бігати, а й запросто може потрапити м’ячем у кільце!
— До послуг сучасної людини — величезна кількість технічних засобів. То, може, сучасним дітям математика не така вже й потрібна? — цікавлюся в пані Валентини.
— Математика — корисна для тренування мозку. А в реальному житті це згодиться навіть, якщо необхідно прикинути, як і де вигідніше скупитися на ринку, не кажучи вже про те, щоб задумати якийсь свій бізнес. Елементарні знання допоможуть визначити, в збитку ти залишишся чи з прибутком. Це практичні завдання на логіку, вони знадобляться у реальному житті.
— Учителі різними методами намагаються розбудити інтерес дітей до того предмета, який викладають. Як у цьому випадку дієте ви?
— Якщо це п’ятий клас, то разом iз дітьми пишемо казки, — ділиться досвідом Валентина Олексіївна. — Ось, наприклад, у нас була дуже складна тема «Десяткові дроби». Я і дала дітям завдання на зимові канікули: написати веселу казку про дроби. Потім ми зачитували дитячі фантазії: ось по полю йшов десятковий дріб, підійшов до замку, а там стояв охоронець... Деякі так захоплюються, що навіть малюють картинки до своїх казок. Дітям це дуже подобається, і математика «йде» у них краще.
Буває, треба потренувати школярів розв’язувати приклади на додавання та віднімання, а вони це не дуже люблять. Тоді ми вирізаємо з картону різнокольорові квіти та красивих метеликів. На пелюстках квітів пишемо приклади. Школярi, розв’язуючи приклади, знаходять підходящого метелика і клеять на квітку. Перший раз я їм показую, як це робити, а потім вони вже самі. Я бачу, як їх захоплює це заняття. Діти спілкуються між собою, сперечаються, коли виконують завдання. Природно, що, коли діти дорослішають, ми ускладнюємо завдання. І тоді вони готують уже справжні презентації, які необхідно зуміти ще «захистити».
— Як класному керівникові, які проблеми сучасних дітей доводиться найчастіше вирішувати?
— Напевно, на першому місці йде надмірне захоплення комп’ютером і віртуальними іграми, а на другому — складнощі у взаєминах між хлопчиками та дівчатками. Це й перше кохання, й уміння спілкуватися з однолітками та батьками. Іноді доводиться і дівчаток зупиняти, коли починають одягати занадто високі підбори та зухвалі прозорі блузки з декольте й міні–спідниці. У всьому повинна бути міра ...
Ну і найбільш хвилююча перша любов у школі. Як правило, це почуття не триває довго, але залишається у спогадах на все життя. А від цього часто й успішність навчання залежить, і поведінка у школі. Тому дуже важливо знайти підхід до дітей, делікатно з’ясувати суть проблеми та допомогти розібратися. Дуже важливо, щоб діти могли довіряти вчителю, а не приховувати від нього свої проблеми.
Взаєморозуміння з учнями дуже важливе для педагога. В цьому контексті Валентина Патрушева часто згадує випадок, який жартома називає «мільйоном червоних троянд». Одного разу жінку терміново викликали на нараду директорів, а її вихованці вирішили, що можна розслабитися і не вийшли на спартакіаду грати у футбол. Діти пояснили це тим, що їх нібито ніхто не запросив. Така поведінка дуже розчарувала «класну», і деякий час стосунки в класі були натягнутими. Та якось уранці, коли Валентина Патрушева вибігала з під’їзду свого будинку на роботу, на неї тут чекав увесь клас, що завинив. Учні вишикувалися перед нею в шеренгу, а їхніх очей не було видно за величезними букетами троянд. При цьому хлопці й дівчата дружно скандували: «Пробачте нас!». Валентина Олексіївна визнає, що тоді так розчулилася, що ледь не розплакалася, зате потім ці квіти довго зігрівали душу і серце вчительки.
— А свою школу часто згадуєте?
— Звичайно! Я дуже любила вчительку з математики. Саме приклад її життя свого часу підштовхнув мене до того, щоб стати педагогом. Коли приїжджаю на малу батьківщину, заходжу до улюбленої вчительки в гості. Їй уже далеко за сімдесят, але завжди тримає себе дуже високо: ходить тільки в костюмі й на підборах. Ця жінка пережила дуже важкі часи, проте не змінила своєї професії навіть у складні 90–ті...
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
