Смерть Бориса Березовського настала через повішення. Слідів боротьби на його тілі не виявлено.

Так лаконічно британська поліція відзвітувала про результати розтину тіла російського олігарха, якого минулої суботи виявили мертвим у його маєтку в Аскоті, що біля Лондона. Попри те, що висновок, здавалося б, напрошується сам собою — повішення без слідів боротьби мало б означати самогубство, — криміналісти наголошують: шукати в їхніх словах більше, ніж сказано, не варто. Адже надалі буде проведено ще токсикологічні та гістологічні експертизи, результати яких оприлюднять не раніше, ніж через кілька тижнів. Будинок Березовського залишається в поліцейському очепленні, туди не пускають навіть його колишню дружину з дітьми (хоча одразу після смерті Галина туди ненадовго «прорвалася»).

Один із найбагатших людей світу, колишній губернатор Чукотки Роман Абрамович, за один день збіднів на 132 мільйони доларів. Саме стільки коштували російському мільярдеру позавчорашні чутки про те, що його нібито заарештували у США. Ця розтиражована пресою новина одразу призвела до обвалу акцій належного Абрамовичу бізнесу. І байдуже, що представники олігарха повідомлення про арешт негайно спростували — процес уже пішов.

От і завершився — розпочавшись із несерйозної дати, 1 квітня 2012 року — наш Рік російської міфології. Чи міг він бути інакшим? І так, і ні. За фактами, безперечно, так: часом я навіть губився, бо стільки пам’ятних дат випадало на один тиждень, що вмістити їх в одну газетну колонку було неможливо, тож іноді доводилося жертвувати якимись більш відомими подіями на користь менш відомих. А от за тональністю цей рік не міг бути інакшим, бо така вже історія цієї країни. Звичайно, можна було б розпочати все спочатку, піти по другому колу, але чи варто? Розумному й так усе зрозуміло. Вдумливий читач може додати до окресленої мною канви власні спостереження, в тому числі й ті, що стосуються недавніх подій 2012 року, як, приміром, зникнення в Україні та поява в Москві російського опозиціонера Леоніда Розвозжаєва або трагедія міста Кримськ, після якої ті його кинуті напризволяще жителі, що залишилися живими, навряд чи голосуватимуть за «Єдину Росію».