Мужчина під враженням

05.03.2013
Мужчина під враженням

Соло на трубі. Марія Лук’янівна — Вікторія Авдєєнко, Семен Семенович — Ігор Портянко.

Нова прем’єра в Молодому «Гоголь­моголь з двох яєць» прицільно влучила у наше сьогодення. Як повідомила «розвідка із­за лаштунків», цей спектакль за п’єсою Миколи Ердмана «Самовбивця» народжувався не просто. Починав його один режисер. Потім «Самовбивця» ввірили Олександрі Меркуловій. Прем’єру призначали на одну дату, згодом перенесли на кілька тижнів... Але врешті­решт глядачам презентували виставу, головні меседжі якої, не зважаючи на те, що дія відбувається в Москві майже сто років тому, наче скопійовані з нашої сучасності. Адже й сьогодні причин для того, щоб запанікувати і впасти у розпач, предостатньо. Як і людей, які намагаються слабкодухість ближнього свого обернути собі на користь...

Головний герой «Гоголя­моголя...» — Семен Семенович Подсєкальніков (Ігор Портянко) , він втратив роботу і неймовірно з цього приводу страждає. Настільки, що навіть сидячи у клозеті, намагається знайти хоч якийсь вихід із ситуації. Треба віддати належне Семену Семеновичу, з паном Обломовим він не має нічого спільного — ентузіазму йому не позичати, він старанно обдумує стратегію подальшого життя, лише іноді дозволяючи собі невинне запитання про те, а чи не залишилося трішки ліверної ковбаси? Нестримна енергія заносить його аж в артисти — знайшовши у сортирі самовчитель гри на трубі, Подсєкальніков вирішує присвятити себе сцені й навіть вираховує, що від цього заняття матиме тисячу триста рублів щороку. Але й тут на нашого героя чекає розчарування. Виявляється, це не так просто. Навіть якщо навчитися правильно видувати звук із труби (сцена з газетою, яку треба випльовувати, запам’ятовуючи при цьому положення язика, варта на окремий номер в якомусь музичному капуснику), то ще ж є різні гами, а їх треба вчити на роялі... Словом, доля до безробітного Подсєкальнікова знову обернулася не тим боком і безжально вклала у його руку зброю... І тут починається найцікавіше. Прознавши про те, що Сеня вирішив стрілятися, його знайомі вишикувалися у чергу з проханням застрелитися не просто так, а заради інтелігенції, торгівців, поетів, Клеопатри Максимівни чи Раїси Пилипівни... А енергійний новоспечений вдівець Олександр Петрович Калабушкін узагалі влаштував на цій події бізнес, збираючи варіанти передсмертних записок від усіх бажаючих. Благо, умови для цього він має пречудові — сусідує з Подсєкальніковим у комуналці. (Комунальну квартиру художник Лариса Чернова взяла за основну ідею для оформлення сцени: життя «двері в двері» і зі спільною ванною, яка, до того ж, ще й слугує сімейним ложем для Подсєкальнікових, — це справжній життєвий треш навіть для того, хто ще має, куди ходити на службу).

Хвилинна слабкість обернулася для Подсєкальнікова великою проблемою. Бо ж слово він дав, але ж і жити хочеться... І стала тестом на справжність того, що відбувається у його житті . А справжнього­то не так і багато — дружина Марія Лук’янівна (Вікторія Авдєєнко), яка готова сама працювати хоч цілодобово, аби тільки її Сеня не нервував, а ще теща Софія Іллівна (Тетяна Стебловська). Жінка владолюбна і бойова (художник одягла її у тiльняшку, галіфе й встромила до рота цигарку), яка, якщо того вимагає ситуація, може й шваброю огріти, але, коли треба, вона терпляче відволікає свого зятя від думок про самогубство розмовами про те, як німці з’їли мопса...

Якщо визначити цільову аудиторію нової вистави Молодого, то це, насамперед, люди, які втратили роботу і вимушену паузу в кар’єрі заповнюють пошуком нових варіантів свого майбутнього. А також ті, хто живе з ними поруч, намагається підтримати і підбадьорити... Враховуючи «блискучу» економічну ситуацію, яку зараз переживає країна, в цій категорії глядачів може опинитися будь­хто. А тому образ Подсєкальніков навряд чи потребує додаткових тлумачень.

P. S. Одним із головних елементів сценографії «Гоголя­моголя...» є клозет загального користування. Тут вирує життя, тут, немов у фортеці, герої рятуються від своїх найближчих сусідів, тут народжуються геніальні ідеї. Замість газет мешканці комуналки читають книги, які рівненькими рядочками стоять на поличках, — така собі клозет­бібліотека. А ще тут на мотузці висить олівець — цікаву думку можна одразу зафіксувати. Герої вистави «Гоголь­моголь з двох яєць» не заперечуватимуть, якщо цей досвід стане в пригоді глядачам.