Львівська міська рада вдалася до безпрецедентного кроку — надати одноразову матеріальну допомогу людям, які потрапили під прес сталінського голодомору в 1932—33 роках, а нині мешкають у Львові.
За даними прес–служби міськради, таких осіб, принаймні тих, що стоять на обліку у відділах соціального захисту, — всього 116. Кожному буде виплачено по 200 гривень допомоги. Проте виплати обіцяють і тим жертвам Голодомору, які не стоять на обліку. Адже на цю програму міськрада передбачила 23 тисячі гривень. «Ми просимо людей, які проживали на території, де був Голодомор, а нині є мешканцями Львова, але досі не зверталися до нашого управління, зголоситися до районних відділів соціального захисту за місцем реєстрації, аби наші спеціалісти могли внести вас в інформаційну базу, щоб ми могли включати вас у майбутні соціальні ініціативи», — закликає начальник управління соцзахисту міськради Наталя Федорович.
Ініціатива подібних виплат є першою в нашій країні за роки незалежності. Це шляхетний приклад для наслідування. Справді, чом би муніципалітетам інших міст, першочергово тих, що розташовані в центрально–східному регіоні, не скористатися досвідом львів’ян? Виплачують же під 9 травня матеріальну допомогу ветеранам.
Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>
Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>
У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>
На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>
Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>
Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>
