За бабці Австрії і під Російською імперією

12.02.2016
За бабці Австрії і під Російською імперією

Карта України початку ХХ століття.

На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. Україна на той час не мала власного достойного, фахового керівництва з досвідом державного управління, здатного в тих складних обставинах об’єднати навколо себе всі українські сили, щоб оборонити рідний народ від ярма чужинців, на відміну (протилежність) від її ворогів.
У фондах бібліотеки ім. Вернадцького м. Києва зберігається унікальний документ, звернення (обсягом в газетну сторінку) «Союзу Українських Державників» до українців iз закликом вступати до їхньої організації та визволяти український народ з ярма чужинців (1917-1918 року) та проголошення самостійної української держави. В документі подана карта етнічних українських земель, поділ на регіони та їх назви (Слобожанщина, Донечинна, Кубанщина, Гетьманщина, Чорноморський низ, Крим, Київщина, Полісся, Волинь, Поділля, Підляшшя, Галичина, Буковина, Закарпаття). Все це оформлено у вигляді статті з назвою «Українська земля та український народ», яка має 8 підрозділів, що розповідають коротко про українців і Україну та їхнi нагальні завдання.

Основні розділи

У першому підрозділі «Українська земля» сказано «Велика наша земля. Розкинулась вона од гір Карпатських аж до Кавказу. І увесь той величезний простір заселяє народ, що має одну мову, одну вроду, одинакові співанки та звичаї. Називається той народ Українським, а його земля — Україною. Колись була Україна самостійною та могутньою державою, поки не запанували над нею чужинці. Але тепер найбільшу частину України, з столицею Києвом загарбала і поневолила Московщина. Зветься ця частина російською Україною. Менша частина України з городами Львовом та Чернівцями, у австрійській неволі, це так звана австрійська Україна. Україна простягається од Кубані до ріки Сяну більш як на 2000 верств. Це дуже велика та простора земля і після Московщини найбільша країна між усіма Европейськими державами». (Всюди збережено мову оригіналу).

У наступному (другому) підрозділі «Границі України» вказані природні кордони (ріки, моря, гори) та сусіди України (дивись мапу).

У третьому підрозділі «Прикмети української землі» приведено поділ людності на Вкраїні за національністю:

Українців 74,2%

Московитів 11,4%

Жидів 7,7%

Німців 1,9%

Поляків 1,9%

Молдаван 0,8%

Білорусинів 0,8%

У порівнянні з іншими європейськими державами у нас незначний відсоток чужинців. «Отже маємо право вважати Україну за одноцільну що до населення та однонаціональну. Земля, на якій живемо, наша від непам’ятних часів. Наш народ ні в кого не однімав її, як це робили другі. Тут жив віддавна, бо зайняв її незаселену та дику, але власною працею перетворив на найкращу урожайну ниву, що годує всю Европу. Він боронив її від ворогів більше як 1000 літ, проливаючи свою кров та засіваючи кістками. І тому Український народ, і тільки він один — законний Господар Української землі. Це святе наше право, криваве, тисячолітнє право і ніхто не посміє його в нас одняти».

Українська раса має дуже багато добрих прикмет

У четвертому підрозділі «Український народ» сказано, що: «антропологія розрізняє тепер в Европі чотири головні раси:

— Північна (германська) раса: висока на зріст, довгоголова, з ясними очима та волоссям, обіймає германські народи — німців, шведів, данців, норвежців та англійців.

«— Північно-східна (фінська) раса: низька на зріст, сливе довгоголова, з ясними очима й волоссям, обіймає —фінів, поляків, московитів, почасти білорусинів та чехів.

— Середземно-морська раса: низька на зріст, сливе круглоголова, з темними очима й волоссям, обіймає усі романські народи — французів, італійців, еспанців, португальців та румунів.

— Південна (адрійська) раса: висока на зріст, круглоголова, з темними очима й волоссям, обіймає усіх південних слов’ян — сербів, болгарів, хорватів та українців».

Самостійна расова група

Антропологія показує, що адрійська раса і є властиво словянською расою, яка, розширюючись на всі сторони, накидала народам інших рас, найбільше фінській, свою мову, культуру та будову тіла. Чехи, поляки, білоруси та московити є такі зіслов’янені народи. Отже, український народ творить серед своїх сусідів цілком самостійну расову групу, про що засвідчують антропологічні дані, складені з багатьох тисяч розмірів за даними академіка Волкова та Івановського, таких параметрів, як зріст, об’єм грудей, довжина рук, довжина ніг, показник черева, показник лиця та інших для українців, поляків, та московитів відрізняються.

Далі показано, що: «українська раса має дуже багато добрих прикмет. Вона гарна на вид, що признають усі чужинці, дуже крепка і визначається між європейськими народами найбільшою плідністью».

У п’ятому підрозділі «Області, де українці складають більшість». Включенi сюди «тiльки такі області, де українців за 50% і більше із всієї людності». Їх дев’ятнадцять.

На російській Україні, зокрема:

— Волинь (українців 70%, жидів 13%, поляків 6%, німців 6%, московитів 3%, чехів 1%).

— Поділля (українців 81%, жидів 9%, московитів 4%, поляків 2%).

— Київщина (українців 79%, жидів 12%, московитів 6%, поляків 2%).

— Чернігівщина без Суромського повіту, де більшість білорусинів (українців 86%, білорусинів 5%, жидів 5%, московитів 4%).

Новозибківський повіт (українців 66%, московитів 20%, білорусинів 4%).

Стародубський повіт (українців 78%, московитів 22%).

— Катеринославщина (українців 69%, жидів 10%, німців 4%, татарів 1%, поляків 1%, білорусинів 1%).

— Херсонщина (українців 64%, московітів 21%, жидів 12%, молдаван 1%, болгарів 1%, поляків 1%)

— Бесарабія 1 повіт Хотинський (українців 66%, молдаван 20%, жидів 13%).

— Таврія 3 повіти:

Дніпровський (українців 76%).

Бердянський (українців 66%).

Мелітопольський (українців 57%).

З австрійської України включаємо:

— Буковина 5 повітів:

Заставянський (українців 80%).

Вашківський (українців 83%).

Вижницький (українців 78%).

Кіцманський (українців 87%).

Чернівецький (українців 55%).

Крім того, половина Серетського повіту , третина Старожинецького, частина Юкполютського, Разауцького й Сучавського.

— Східна Галичинна, 50 повітів: Коломийська округа, Станіславська, Стрийська, Самбірська, Сяницька, Ярославська, Перемишльська, Львівська, Бережанська, Золочівська, Тернопільська та Чортківська.

— Угорська Україна: українці засиляють Маржароський комітат та частини сусідніх комітатів.

У шостому, завершальному, підрозділі про Україну, який називається «Місце українського народу в Европі», сказано, «що на російській Україні живе 36 мільйонів, в австрійській Україні до 5 мільйонів (а разом 41 мільйон). Крім того, в сусідніх областях — Терській та Чорноморській — українців живе понад 60 000. Більше як 600 000 українців живе у Волжських губерніях : Астраханській, Саратовській, Самарській та Оренбурській. Багато колоній наших в Азії: Туркестані та Сибіру, де живе більше як 500 000, а всього в російській державі українців живе понад 37 мільйонів. Крім того, є наші люди в Америці: 500 000 у Сполучених Штатах, 20 000 у Канаді, живуть вони також у Бразилії та Аргентині, а всього більше як мільйон. Таким чином живе на світі українців більше як 42 мільйони... Отже, ми дуже великий народ і поміж народами Европи займаємо 3-4 місце.

Німців — 75 мільйонів

*Московитів — 72 мільйона

Французів — 42 мільйона

Українців — 41 мільйон

Італійців — 35 мільйонів

Поляків — 19 мільйонів

Еспанців — 18 мільйонів

Румунів — 9 мільйонів

Голанців — 8 мільйонів

Шведів — 6 мільйонів

Болгарів — 6 мільйонів

Португальців та Норвежців— по 5 мільйонів.

*Незрозуміло, кого зараховано до Московитів, самих москалів, чи й інші народи, в тому числі і частину українців в імперії, оскільки в Росії відбувалася насильницька русифікація.

...Отже, коли народ наш здобуде самостійність, Україна буде одною з найбільших держав Европи».

Роз’яснення й дорадча частина

Інформація у всіх шести підрозділах є загальноосвітньою, яку повинні мати і знати українці і громадяни України незалежно від регіону, партійності чи безпартійності. Не зашкодить вона народним депутатам та іншим державним особам, щоб не блудити «у лісі з трьома соснами», з історії України. Наступні підрозділи мають роз’яснювальний і дорадчий характер.

У сьомому підрозділі «Чого хоче тепер Москва?» було поінформовано: «Незабаром Московщина хоче скликати вибори від усіх народів, на так звані «Всеросійські Установчі Збори ( Учредительное Собрание)». Москвини хочуть, щоб ці збори установили в Росії нові закони і вирішили справу про поділ землі. То й мусимо знати, чи добре буде Українському народові, як він піддається на оці хитрощі московські й поїде на «Учредительное Собрание»?

Треба пам’ятати, що на «Всеросiйских Установчих Зборах», навіть при справедливих виборах (чого не бува ніколи) Московинів буде двічі більше за Українців, бо ж їх 72 мільйони в Росії, а нас тільки 36 мільйонів. Отже, установлять Московини такі закони, які самі захочуть, і так зроблять, що:

«1) Землю нашу чорну і родючу собі загарбають у Всеросійський Земельний фонд.

2) Закони такі установлять, щоб і надалі над Українським народом Московщина панувала.

3) Не дозволять нам з’єднати докупи Українські землі, щоб так довше нас у неволі держати.

Пам’ятай же, Український Народе! Всеросійські Установчі Збори це загин для України! Віроломна Московщина, як 250 літ тому, готує для України нові кайдани, ще тяжчі, ще страшніші. Ти не пошлеш туди своїх виборних!»

У завершальному (восьмому) підрозділі «Як здобуде Український Народ землю і волю?» сказано, що українському народові потрібні такі Закони і такий Державний лад щоб, зокрема:

«1) Московщина не обдирала України й не панувала над Українським народом. А для цього потрібно, щоб Закони ці установив сам український народ. Як він це зробить? Він пошле до Києва своїх виборних, і це зібрання зватиметься «Українські Установчі Збори», установить закони для України.

2) Щоб уся земля, яка є на Україні (до 77 000 000 дес.) поміщицька, церковна, казенна та монастирська, безоплатно перейшла для Українських хліборобів-селян в Український Земельний Фонд.

3) Щоб усі пошматовані ворогами землі українські до купи з’єднати. Бо тільки єдина, неподільна Україна буде сильною».

Поставлені майже 100 років тому питання і завдання перед Українським народом і його елітою не втратили своєї актуальності і сьогодні для України. Нестандартна і цікава інформація про походження та антропологічний тип українців дають ключ до розуміння та зверхнього ставлення до нас, українців, наших сусідів. Заслуговує уваги інформація про українців, що жили і живуть у губерніях Російської імперії, їх доля і кількість їх сьогодні (скільки зрусифіковано, знищено, а тих, що залишилися, їх права в порівнянні з росіянами в Україні. Такі дані українці та громадяни України повинні мати, щоб нав’язати зв’язки і за можливості допомогти їм у культурному відношенні через засоби масової інформації, зокрема через телебачення та пресу, як це зроблено для росіян в Україні!

Договори й війна

Варто нагадати, що в «Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією», ратифікованого законом від 14 січня 1998 р., у ст. 3 сказано: «Високі Договірні Сторони будують відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод...».

А у статті 12 наголошено: «Високі Договірні Сторони сприятимуть створенню рівних можливостей і умов для вивчення української в Російській Федерації та російської мови в Україні, підготовки педагогічних кадрів для викладання на цих мовах в освітніх закладах і надаватимуть iз цією метою рівноцінну державну підтримку...» Стаття 24 Договору зафіксувала: «Сторони спільно розробляють і реалізують взаємовигідні програми розвитку матеріально-технічної бази телебачення та радіо, в тому числі супутникового мовлення, забезпечення на паритетній основі організації теле- і радіопередач, в Україні — російською мовою, в Росії — українською мовою».

Ці договірні статті від початку порушуються Російською Федерацією. «Старший брат» узагалі вже фактично майже два роки веде з Україною неоголошену війну.

Микола ВИТРИХОВСЬКИЙ,
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

  • Викинемо орду із Храму

    Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>

  • «Марусю, мовчи! Тут на базарі яєць більше, ніж у нас картоплі»

    Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>

  • Загиблих треба шанувати, а не робити з них дороговкази

    У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>

  • Рахівниця й тоталітаризм

    Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>

  • Норвезькі остарбайтери

    Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>

  • Сергій Громенко: Соборність — це процес

    22 січня ми традиційно відзначаємо День соборності. Наразі, коли є загроза для територіальної цілісності держави, ця дата для нас є особливо важливою. Єдиною на сьогодні державною установою в Україні, яка систематично і планово працює над об’єднанням громадян різних поколінь, різних віросповідань, політичних поглядів, різного рівня освіти довкола ідеї спільної історії нації є Український інститут національної пам’яті. >>