Учора на сесії Київради більшість намагалася внести зміни до статуту Києва. Пропонувалося вулицям, які мають статус пам’яток архітектури місцевого значення, надати по своєму маленькому статутові. Прес–служба Київської міськдержадміністрації каже, що Олександр Попов, який ініціював голосування, хотів надати громаді функції керування життям та розвитком вулиць. До попереднього списку (якого, втім, ніхто не бачив) нібито потрапив і нещодавно позбавлений трьох будинків Андріївський узвіз. Наступним кроком після рішення, яке не винесли, мало бути «обговорення з громадськістю» і утвердження статуту перед Днем міста. Та, попри «невдачу» влади, можна прогнозувати, що скоро більшість таки «протягне» ініціативу.
Головне питання — наскільки запропонований механізм діятиме взагалі. Особливо в ситуації, коли Попов каже, що хоче статутами вулиць «раз і назавжди захистити Андріївський узвіз від будь–яких посягань з боку забудовників», а уряд Азарова заявляє, що ніяких посягань забудовників і не було — все відбулося законно. «УМ» цікавилася в експертів, чи допоможе Узвозу статут та як врятувати історичну вулицю.
Право на «самодіяльність»
Статут територіальної громади міста Києва, у який хочуть внести зміни, затвердили на сесії Київради у 2002 році, зареєстрували в Мін’юсті — у 2005. Він спирається на ряд документів — Конституцію, Закон «Про столицю України — місто–герой Київ», Європейську хартію міст та низку інших. В цілому, попри те, що частина його пунктів справді потребує змін — як, наприклад, ті, де йдеться про повноваження районних рад, які не так давно розпустили, — у документі прописано багато речей, які теоретично могли б забезпечити киянам вплив на життя і розвиток столиці.
Наприклад, таке: «Рішення загальних зборів членів територіальної громади міста Києва, яке прийняте більш, ніж 100 учасниками таких зборів, вважається обов’язковим до розгляду на сесії районної у місті Києві ради», причому такі збори можуть скликати самі мешканці — ініціативна група. Таким чином, у принципі, громада могла б ініціювати скасування скандальних рішень, у тому числі і про надання земель на узвозі. Однак, як зауважує «УМ» Олександр Сергієнко, директор аналітико–дослідницького центру «Інститут міста», недолік лежить на поверхні — більшість Київради, контрольована головою КМДА Поповим, переважно ігнорує думку народу і проголосує «як потрібно». Тож збори громади і їхнє рішення мають характер побажання. І, що головне, пропозиції Попова не змінять цей механізм, а просто доповнять його можливістю створення статутів історичних вулиць. Дарма, що подають усе це під гарним «соусом» — «громада зможе захистити вулицю від посягань забудовників».
«Збори мешканців мікрорайону чи вулиці, органу самоорганізації населення, який діє на Андріївському, лишається «самодіяльністю», — говорить пан Сергієнко. — Подібні заходи не мають і поки що не матимуть ніяких наслідків. Усе дуже просто: якщо Київрада є органом влади, який приймає рішення, обов’язкові до виконання, то об’єднання громадян — ні. І рішення зборів громадян переважно навіть не ставлять на голосування у міськраді, їх ігнорують. Киянам не пропонують механізму порятунку Андріївського, а просто відволікли увагу».
«Є статус і без статуту»
Голова комісії з питань культури і туризму при Київраді Олександр Бригинець теж не бачить доцільності у затверджених змінах статуту. Особливо з огляду на оприлюднений у вівторок висновок урядової комісії щодо Андріївського узвозу. Зазначимо, у тексті йдеться, що «норми законодавства у сфері охорони культурної спадщини, містобудування, будівельних норм і правил із питань виконання підготовчих робіт по вулицях Фролівській, 9–11 та Андріївському узвозі, 10–б у Подільському районі столиці дотримані». «Якщо ми говоримо про те, що ніякого порушення законодавства при руйнуванні узвозу не було, то невже щось може змінити статут вулиці, який має неймовірно нижчий статус, ніж пам’яткоохоронне законодавство?! У даному випадку, це просто піар–кампанія, аби продемонструвати, що влада турбується про старовину. Статут — декларативний документ, він нічого не змінить», — наголошує «УМ» пан Сергієнко.
Активіст організації «Збережи старий Київ» Ігор Луценко теж зважає на те, що у Андріївського узвозу і без статуту є достатньо статусів. А замість нової ініціативи Попова він пропонує владі виконати хоча б те, чого домоглася громада. «Треба зважити на перемогу киян: є рішення суду про надання Андріївському узвозу статусу особливо цінних земель. Це означає, що всі землевідведення треба скасувати і поставити на погодження Верховної Ради. До останнього часу це не відбувається завдяки зусиллям пана Попова. Адже адміністрація оскаржувала це рішення. А тепер, після скандалів, хоч і відкликала позов, особливо цінною територією Узвіз не визнали», — говорить Ігор.
Олександр Сергієнко, на противагу Луценкові, пропонує вирішити питання збереження Узвозу на рівні Київради — перевиборами і обранням легітимного мера міста. Після чого «створити контрольну комісію при міськраді і надати їй повноваження, щоб проаналізувати всі землевідведення, які відбулися. А потім підготувати відповідне рішення».
Максим САВЧУК,
Юрій ПРИМАЧУК
Бруківки не буде
Стару бруківку Андріївського узвозу, зняту у зв’язку з реконструкцією інженерних мереж, взяли на збереження дорожньо–експлуатаційні управління Подільського та Святошинського районів. На Рибальському півострові, на території, куди взимку звозять сніг із Подолу, зберігається її більша частина — і камені з дороги, і плити тротуарів.
Дорожники розповіли «УМ», що укласти її назад неможливо — 90% каміння побито, до того ж воно неправильної форми.
Заступник голови Київської адміністрації з питань будівництва Михайло Кучук повідомив, що зі старого матеріалу укладуть лише 50 метрів — для порівняння з новою гранітною бруківкою, яку вже почали викладати. Міністр культури України Михайло Кулиняк усе заперечив: «Та бруківка, яка була, на Узвозі і залишиться».
А історик Михайло Кальницький у коментарі «УМ» запевнив, що цій ситуації приділяють багато зайвої уваги, адже «старе» каміння уклали в 80–х роках, і воно не має історичної цінності.
Нагадаємо, довести до ладу Узвіз обіцяють уже не до Дня Києва, а до Євро–2012.
