Останнiм часом на сторiнках газет почали з’являтися публiкацiї про депортацiю бойкiв iз Середнього Бескиду Карпат на пiвдень та схiд України. Це закономiрно, адже цього року виповнилося 60 років, як вiдбулося це сумнозвiсне переселення.

Скільки пам’ятаю — завжди гордилась історією свого села, його природою, роботящими людьми, колись тут жили 14 тисяч мешканців. А от за останні десятиліття багато важких ударів пережило моє село. Від двох міцних колгоспів залишились тільки спогади, живе тут зараз лише кілька тисяч людей. Пам’ятаю сльози моїх стареньких сусідок, коли гнали через село останнє стадо корів — на бійню за борги. Як на металобрухт, за безцінь розбирали техніку...

У нашому мiстi запрацювало з 5–ї до 8–ї години ранку радiо Росiї — «Голос Росiї» — через мiсцеву радiостанцiю «МиКомп». Цей «голос» запевняє слухачiв, що воно — дiйсно перше радiо Росiї i доносить свiту правду про велику країну — Росiю. Та виникає запитання, чому це радiо працює не на рiзних хвилях ефiру, а йде дротами просто в український дiм, у кожну хату? Українцi й так знають бiльше про Росiю, нiж росiяни про українцiв. Тому треба було б висвiтлювати «Голосом України» в Росiї нашу iсторiю i подiї.