У четвер, 29 вересня, до урочища біля станції метро «Дорогожичі» прийдуть сотні людей вшанувати пам’ять жертв Бабиного Яру. І вперше з 1966 року, коли була започаткована традиція вшанування пам’яті розстріляних тут євреїв, циган, полонених червоноармійців, українських націоналістів, православних священиків та простих киян, трагічна дата розділить тих, хто прийде віддати шану загиблим. Як ідеться в заяві Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, цьогоріч відбулося порушення паритету інтересів різних націй, постраждалих у трагедії.
За словами представників новоствореного Громадського комітету, до плану заходів з нагоди 70–х роковин трагедії, що був розроблений чинним Кабміном, були залучені лише представники єврейських організацій. Таким чином, вважають члени Комітету, створюється враження, що трагедія торкнулася лише єврейської нації. Як наслідок, представники ромів виступили зі зверненням до Прем’єр–міністра України Миколи Азарова із проханням увічнити на державному рівні пам’ять представників і їхнього народу, що постраждали від рук нацистів на підставі етнічної приналежності. У свою чергу представники Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру напередодні 70–ї річниці трагедії закликали дотримуватися засад мультикультурності та враховувати історичну пам’ять усіх груп населення, які постраждали під час гітлерівської окупації України.
— Не може бути чужого горя, чужого болю — нам повинно боліти за наругу над життям кожної людини. Не можна нехтувати ані найменшою етнокультурною групою. Зрозуміло, що нам болить і пече ставлення до історичної пам’яті титульної нації — українців. Але виділяти якусь одну націю в цій трагедії і зневажати інші — це біологічний підхід, він притаманний нацистам і є проти людської природи, — переконаний голова Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру Микола Яковина.
Дотримуючись багатолітньої традиції, 29 вересня цього року українська громадськість за участю людей різних віросповідань проведе панахиду та покладання квітів до пам’ятних знаків меморіалу «Бабин Яр». У скорботному заході, що почнеться о 12–й годині біля пам’ятника мирним громадянам та військовополоненим, візьмуть участь ієрархи українських церков, представники спільнот, чиї мученики знайшли останній спочинок у землі Бабиного Яру, родичі і близькі жертв, представники громадських організацій та політичних партій. Узяти участь у вшануванні пам’яті загиблих Громадський комітет закликав усіх небайдужих. Збір учасників заплановано на розі вулиць Мельникова та Олени Теліги, біля станції метро «Дорогожичі».
Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>
Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>
У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>
На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>
Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>
Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>
