Микола Кульчинський: Ми програли, але перспектива є

Про підсумки місцевих виборів говорять переважно експерти й ті політики, які мають підстави для переможних реляцій. Чимало ж політиків, які ще вчора «не злазили» з телеекранів, тепер усіляко обходять «невиграшну» для себе тему. Хоча, здається, саме вони мають скласти іспит на спроможність адекватно оцінити невтішні результати «малих» виборчих перегонів і винести уроки на майбутнє.

Так, у Полтавській обласній раді, яка є показовою для коливання маятника політичних настроїв України загалом, переконливу більшість сформувала Партія регіонів (57 мандатів). Донедавна правляча «Батьківщина» має 18 місць, ще трохи — «Фронт змін», тоді як «помаранчеві» й інші націонал–демократи взагалі не подолали виборчий бар’єр за партійними списками. По коментар «Україна молода» звернулася до народного депутата–«нашоукраїнця», голови обласної організації товариства «Просвіта» Миколи Кульчинського.

«Якщо сам «завалив» роботу — нічого на Київ кивати»

— Як не прикро це визнавати, але на місцевих виборах націонал–демократичні й патріотичні сили Полтавщини програли, — говорить Микола Георгійович. — Так, окремі наші представники стали депутатами місцевих рад, але не вони визначатимуть там погоду. Двоє депутатів–«мажоритарників» від «Нашої України» й один — від Української народної партії в обласній раді навіть не зможуть утворити в ній свої фракції. А міськ­рада Полтави взагалі працюватиме без представників цих партій, які ще вчора називалися «президентською» і «губернаторською».

— Хоча саме ви очолювали список «Нашої України» на виборах до Полтавської міськради...

— Якраз і хотів почати з себе, бо, на відміну від деяких соратників, не звик перекладати відповідальність на інших. Так, я змушений був очолити не лише список, а й міську парторганізацію «Нашої України» за півтора місяця до вибо­рів, хоча депутатської та просвітницької роботи вистачало, як кажуть, із головою. Однак саме тоді майже вся верхівка «НУ» в Полтаві та наближений до неї актив остаточно розбіглися по інших, «модніших», партіях. Та, власне, й до цього вони десь із рік «сиділи на валізах» — ніякої роботи вже не було. «Перезавантаження» у міській організації ми почали. Але не змогли закінчити його за такий короткий термін, «достукатися» до людей, виборців. Тож і результат маємо більш ніж скромний.

— Від ваших однопартійців неодноразово доводилося чути думку про те, що причиною поразки стала позиція лідера партії Віктора Ющенка щодо голосування «проти всіх» на президентських виборах...

— Знаєте, коли таке говорять люди, не втаємничені у підґрунтя інформаційної війни проти Віктора Ющенка і, власне, українських цінностей, це ще можна зрозуміти. Дивує інше. Коли, скажімо, окремі обласні партійні провідники, вчорашні високопосадовці, намагаються публічно, через ЗМІ ви­правдати власну бездіяльність тими чи іншими кроками, заявами Ющенка на посаді Президента, зокрема його відмовою підтримати у другому турі президентських виборів і Януковича, і Тимошенко. Даруйте, на місцевих виборах 31 жовтня Віктор Андрійович уже нікому не «заважав». То чому ж цього разу політична сила Юлії Тимошенко на Полтавщині набрала майже вчетверо менше відсотків голосів, ніж вона сама — під час другого туру президентських виборів? Нагадаю: нинішні вибо­ри були місцевими. І якщо ти за п’ять років керівництва партійним осередком на місці «завалив» доручену тобі ділянку роботи, то закиди на адресу «вищестоящих» видаються, м’яко кажучи, непереконливими. Тим паче що маємо й зовсім інші приклади підтримки виборцями наших однопартійців — там, де було видно їхню реальну ро­боту.

Зрештою, на останніх виборах навіть у нашому середовищі було достатньо партій, лідери яких намагалися заробляти собі політичні дивіденди на публічному «відмежуванні» від Ющенка чи його нищівній критиці. У результаті вони набрали ще менше голосів. А принаймні серед націонал–демократичних сил на Полтавщині, як і в усій Україні, найбільшу прихильність здобула саме «Наша Україна».

«Попереду — жертовна робота»

— І все ж сьогодні перед представниками «НУ», її прихильниками постає питання: що далі? Чи має партія перспективу?

— Переконаний, що така перспектива є. Далі має бути тяжка, жертовна робота задля утвердження українських демократичних цінностей. Принаймні посипати голову попелом і опускати руки ми не збираємося.

Читачі вашої газети добре знають про серйозне кадрове оновлення керівних органів «Нашої України». І коли трохи раніше на Полтавщину приїздив нинішній голова політради партії Валентин Наливайченко, а зовсім недавно — його заступник Володимир Огризко, ми побачили: люди їм довіряють, сподіваються на позитивні зміни. І пов’язують їх саме з політиками нової генерації.

Молоді, патріотичні, діяльні люди стають «обличчями» нашої партії й у Полтаві. Такі, як інженер Ольга Жуковська, економіст і фінансист Андрій Любич, священик В’ячеслав Рукас та інші. Так, вони поки що не «розкручені», на цих виборах їм важко було змагатися із висуванцями влади чи «грошових мішків». Однак у мене немає сумнівів, що за ними майбутнє і «Нашої України», і нашої держави.