Розумники з інтернатів

19.08.2010
Розумники з інтернатів

Стипендіати фонду спілкуються з вихованцями інтернату під час семінару «Студенти — дітям». (Фото з сайту helpthechildren.com.ua)

Серед вихованців українських інтернатів є чимало потенційних інтелектуалів. Хоча бiльшiсть таких вихованців не завжди про це здогадуються. Або ж переконані, що не мають сили й коштів, аби вивчитися. Утім останніми роками інформація про підтримку охочим здобути вищу освіту поширюється серед позбавлених батьківського піклування дітей у геометричній прогресії. Адже понад 130 студентів–сиріт охоплено програмою «Стипендіат» фонду «Приятелі дітей». Вони, у свою чергу, відвідують інтернатні заклади і розповідають там про можливості та перспективи здобуття різних професій.

 

Інформація про стипендійну програму поширюється під час передачі гуманітарної допомоги й дитячих таборів для сиріт.

Особливе освітнє пожвавлення спричинила ініціатива тодішнього Президента Віктора Ющенка підвищити з 2008 року державні стипендії студентам–сиротам до 1 тисячі 50 гривень. «Раніше для дітей, які вийшли з інтернатів, особливо важко давався перший рік. Звичайні діти їдуть із дому — везуть ковдру, подушку, харчі. А ці студенти нічого не мають, — згадує координатор освітніх проектів Олена Мельникова. — Сьогодні ситуація змінилася: підвищено стипендії, збільшена допомога. Є соціальна стипендія, яка не залежить від успішності. Утім у комерційних закладах стипендії може не бути взагалі. У студентів, які навчаються за контрактом, за навчання грошей не беруть, але й стипендії не платять». Фонд iз цих коштів щомісяця видає стипендію, оплачує канцтовари, одяг, взуття, харчування. Самі стипендіати зізнаються, що головне для них — це увага і батьківське ставлення їхніх спонсорів, з якими вони листуються, ніби з родичами.

«Ми шукаємо спонсорів для випускників інтернатів, які хочуть продовжувати навчання у вузах або коледжах, — каже президент Всеукраїнського благодійного фонду «Товариство «Приятелі дітей» Марина Криса. Із 136 дітей 75 допомагають з Америки. Решті допомагають фірми й фізичні особи з України й Канади». Чимало сиріт завершують навчання з червоним дипломом. Утім обирають переважно гуманітарні спеціальності, лише одиниці пов’язують майбутнє з природничими науками. «Такі предмети, як фізика, математика, хімія, біологія — не на достатньому рівні викладаються в інтернатських школах. Бракує вчителів — знаємо, як тяжко знайти вчителя для інтернату, — пояснює Марина Криса. — Діти потрапляють до інтернату, хтось — у четвертому класі, хтось — у шостому, сьомому. Навчити таку дитину основ природничих наук не просто».

Зустрічі зі студентами, яких підтримує фонд, відбуваються тричі на рік. Там навчають, як проходити співбесіду у роботодавця, як вирішувати юридичні проблеми з адміністрацією ВНЗ, яким чином поновити право на втрачене житло. Якось працівники фонду запропонували дітям записати питання до юриста, які їх найбільше турбують, і юридична компанія розробила збірник типових відповідей для сиріт. «Нещодавно у нас була прощальна зустріч випускників ВНЗ, хоча ми й надалі їх підтримуємо. І одна дівчина, зазвичай неговірка, розповіла, що думала: «Навіщо мені це?». А потім була складна ситуація з житлом і ніби кнопочка в мозку натиснулася, згадала, що говорив юрист. Зробила, як він радив, і вирішила успішно проблему», — розповіла виконавчий директор фонду Інна Тальянц.

Кілька років тому фонд започаткував нову програму — «Аспірант». Окрім стипендії, виділяються кошти для участі у міжнародних наукових семінарах та конференціях, для публікації наукових робіт. Ярослав Стеценко став першим її стипендіатом, навчаючись в аспірантурі Національного аерокосмічного університету в Харкові. Ідеєю вступати до внз загорівся у восьмому класі, коли побував у таборі «Приятелів дітей» у Ворохті. «Я ніколи не думав, що в Україні так багато інтернатів, так багато сиріт. Завдяки цим таборам не лише діти почали спілкуватися, а й вихователі», — каже Ярослав. Із першого курсу університету хлопець був волонтером у таборі. Каже: «Коли ми стали студентами, фонд нам сказав: тепер, будь ласка, їдьте в табір і навчайте дітей того, що вам свого часу передали вихователі. Підтримуйте їх і допомагайте».

Програму «Студенти — дітям» започатковано три роки тому. Волонтери–стипендіати, які досягли певного успіху в навчанні і певного статусу в житті, їздять по інтернатах і розповідають дітям про те, чим можна в житті зайнятися за методикою «рівний — рівному». Перший блок тем — «Я і суспільство», щоб дитина усвідомила себе членом суспільства, дізналася, як можна вирішувати проблеми з житлом, що таке різні залежності, ВІЛ–СНІД.

«Ідея проекту «Студенти — дітям» виникла у самих стипендіатів, — розповідає соціальний працівник фонду «Приятелі дітей» Дмитро Самарський. — Денис Носіков iз Керченського інтернату розповідав, що він завдяки табору був чи не першим за 15 років iз того інтернату, хто поступив до внз. Просто в таборі він побачив кількох студентів–волонтерів, колишніх вихованців інтернатів, і зрозумів, що вступити до внз — реально. Ми впорядкували методичний посібник для проведення групової роботи. Там 14 тем. Наприклад, як раціонально використовувати свої час і кошти. Про систему освіти в Україні. Про пошуки роботи, правила написання резюме. Про те, як не стати жертвою торгівлі людьми. Про наркотичну, тютюнову і алкогольну залежність. Тема про родину, кохання, контрацепцію. Про актуалізацію життєвої мети. А також про злочин і покарання — законодавство, кримінальний кодекс, щоб діти пильнували себе». Миколаївський гуманітарний проект розробив майже на кожну тему відеолекції, де експерти з Центру зайнятості чи з житлового фонду, медики розповідають про конкретні речі. Як пояснив Дмитро, в інтернатних закладах сформовано мікросоціум. Діти й вихователі щодня бачать одне одного, і будь–яка нова людина, яка приходить до них iз позитивним досвідом, викликає довіру і бажання наслідувати.

 

ДОВІДКА «УМ»

Організацію «Приятелі дітей» (Help Us Help The Children) створила в Канаді при Канадському фонді «Дітям Чорнобиля» група однодумців на чолі з Русланою Вжесневською 1993 року, щоб допомогти дітям у державних сирітських закладах України. Спершу просто збирали речі й одяг і відвозили до інтернатів. Долучилися громади українських церков, українські жіночі організації в Канаді. Через фонд «Приятелі дітей» упродовж трьох років діти українських інтернатів отримували гуманітарну допомогу. Проект охопив загалом 50 000 українських сиріт.

У серпні 1996 року Міністерство юстиції України зареєструвало Всеукраїнський благодійний фонд «Товариство «Приятелі дітей», президентом обрано Марину Крису. Почалася робота з вітчизняними спонсорами. У 1997 році організацію «Приятелі дітей» створили і в США, її очолила Віра Петруша. Зараз Фонд працює за програмами: «Гуманітарна допомога»; «Навчальні та оздоровчі табори»; «Стипендіат»; «Аспірант», «Допомога дітям–сиротам, що мають фізичні вади»; «Протидія торгівлі людьми»; «Підтримка Всеукраїнської асоціації працівників закладів для соціально незахищених дітей».