Актору було 68 років, за його плечима — більш ніж 60 фільмів і 40 років роботи на кіностудії Довженка. Російського хлопця з села Опіхаліно Вологодської області доля занесла спочатку в Ленінградський державний інститут театру, музики і кіно, потім його активно запрошували в фільми про військових — «Дні льотні», «Звільнення», «Назад дороги немає», «Океан», є інформація, що Леонід Биков запрошував його в картину «В бій ідуть одні старики», а далі він надовго осів в Україні.

Прикро визнавати, але факт: назва «Українські барви» мало що говорить більшості наших співвітчизників. З одного боку, через те, що вісім років із десяти інструментально–вокальний квінтет пропрацював за кордоном. З іншого — через те, що класична та народна музика у нас мають обмежене коло слухачів. Тепер «Барви» хочуть змінити ситуацію. «Довгі роки ми мали можливість демонструвати українську музику за кордоном. Але зрозуміли, якщо так триватиме й надалі, то в Україні про нас узагалі забудуть», — каже керівник ансамблю, енергійна білявка Оксана Стебельська.

«Ми всі перебуваємо в очікуванні снігу, затято тримаючи очима нерухомість грудневого краєвиду. В оцьому триманні — одна з найбільш характерних рис нашого людування, нашого способу виконувати буття. Перебування в очікуванні і триманні, хисткий трон, з якого ми правуємо незримо окресленим простором краю між сущим та істотним. Коли приходять сніги — а вони таки приходять рано чи пізно, — вони застають нашу бездержавну владу вкрай роззосередженою...»