Разом нас багато

08.08.2009
Разом нас багато

Велика родина любить відпочивати на власноруч облаштованому пляжі.

Коли у твоїй родині п’ятнадцятеро дітей, щодня маєш одну й ту ж «арифметику». Приміром, приготувати 10 літрів борщу, зварити 7 кілограмів картоплі, насмажити 2 кілограми котлет та 4 кілограми риби. І все це велика родина може з’їсти за один–єдиний раз! А ще маєш думати, скільки потрібно автівок, аби всім разом кудись поїхати. На щастя, останню проблему багатодітній родині Зюзькіних із села Новомиколаєвка на Херсонщині вдалося вирішити — сім’я обзавелась особистим мікроавтобусом. Ключі від «Газельки», яку придбали на гроші благодійників, у «доважок» до звання «Мати–героїня» вручив родині голова Херсонської облдержадміністрації Борис Селенков. А водія й шукати не довелося — водить «бусика» старший син Зюзькіних Микола.

 

«Зюзькін пляж»

І Валентина, і її чоловік зростали у багатодітних родинах. У Валі — шестеро сестер і братів, у чоловіка Сергія — семеро. Тож, коли вони побралися, вирішили підтримати родинну традицію. Першого малюка Валентина народила в 20 років. Зараз старшому сину вже 26, а молодшому — 5 років. Поки дітей було небагато, жінка працювала і садівником–бригадиром, і на заводі. А зараз... зараз вона працює просто мамою — і дуже щаслива!

47–річна Валентина пригадує свою молодість, коли діти ще були маленькі. Ой і важко тоді було їй, недосвідченій, впоратися з розбитими колінцями та сльозами своєї малечі. Багатодітна мати й сама плакала ночами від утоми. У шухляді, де завжди лежали напоготові зеленка та бинти, була і валер’янка, щоб самій заспокоїтись від щоденної напруги. Але той важкий період — уже позаду. Тепер, коли діти виросли, Валентина вже спокійна за їхнє майбутнє. Усі здорові, доглянуті, добре вчаться. У школі лише подяки чує від учителів. Старші допомагають за молодшими наглядати. То й мати почувається, ніби на світ народилася...

Родина в Зюзькіних — роботяща. Із харчів купувати на ринку практично нічого не доводиться: овочі, фрукти, зелень — усе це на городі росте. А за живністю, яка кукурікає, рохкає та мукає, наглядають молодші діти.

— Ось спробуйте нашого молочка, — запрошує мене Валентина, — воно ж і смачне, і корисне. Не порівняти з тим, що у ваших супермаркетах продають! Рибу теж не купуємо. У нас річка недалеко від будинку. Беремо човен, виїжджаємо на середину річки. За декілька годин тут можна і щупаків хороших наловити, і товстолобиків. Ось і поєднуємо користь із задоволенням. А щоб було затишніше, ми там всією сім’єю розчистили місце, понавозили чистого піску і зробили справжній пляж. І самі туди приходимо відпочивати, і односельцям дуже полюбилося це місце. Вони його так і називають «Зюзькін пляж!»

Багатодітні — значить душею багаті

Це зараз Зюзькіним у селі навіть заздрять. А раніше всяке було. Траплялося, що недобрі сусіди шипіли Валентині вслід: «Бач, знов із пузом ходить. Тут не знаєш, як одну дитину прогодувати, а в неї стільки ротів!» Але зараз навіть найзліші язики мовчать, бо бачать — усе в цій великій родині гаразд.

Тут зуміли зберегти злагоду, повагу, любов. Тому не страшна цій родині ані людська заздрість, ані фінансова криза.

— Ви знаєте, для мене найбільша «криза» — це коли хворіє хтось із дітей, коли я бачу сльози на очах сина або дочки, бо щось там не складається в житті, — каже Валентина Зюзькіна.

Часто ця велика родина зустрічає гостей: приїжджають навіть дуже поважні депутати та чиновники. Бувало, приїдуть похмурі, заклопотані, не до жартів їм. А ось побувають у цій гостинній домівці, скуштують смачного борщу, подивляться, як небагато треба людям для повноцінного щастя, й уже зовсім з іншим виразом на обличчях покидають Зюзькіних. Бо наповнює серце кожного, хто відвідав цю щасливу родину, енергія любові. Такої, яку ні за які гроші не купиш...

  • Голодомори й лихоліття «мами за законом»

    Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>

  • Ноги замість мотора

    30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>

  • За ним сумує місто...

    Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>

  • «Я давно вже став українським націоналістом»

    Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>

  • Не в грошах щастя

    Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>

  • «Ми такі люди — співати вміємо, а балакати не дуже!»

    Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>