«Тарас Бульба» — для мене буквар, який щороку читаю з дедалі більшою насолодою. Колись це був мій перший фестиваль, який став традицією. Лише там можна перейти всю Україну та познайомитись із нею за годину, лише там справжній гот, справжній панк і справжній хіпі сидітимуть в одному колі та співатимуть пісень, лише там справжнє українське свято. Цьогорічний ТБ був присвячений 360–й річниці створення Української козацької держави — на сцені виступали справжні рок–козаки.
У перший день грали 22 музичні команди, але до фіналу дійшло лише одинадцять. На другий день журі на чолі з Юрієм Шаріфовим, прослухавши по чотири композиції кожного з фіналістів, визначило переможців. Гран–прі та комплект звукопідсилювальної апаратури від компанії «Свен» здобула команда з Києва «Чар–зілля». Перша премія дісталась команді SЮR BAND, друга — гурту «Гапочка», третя — проекту «Галяк». Дипломантом фестивалю став гурт — «К402».
Цей рок–фестиваль носить почесне звання найстарішого в Україні. Порівняно з попередніми роками, він дещо змінився — організатори забезпечили гостям насичені екскурсії, виставки, акції. Записавшись на поїздку маршрутом «Дубенський замок князів Острозьких — Тараканівський форт — Козацький редут», занурюєшся в атмосферу таємничого Середньовіччя.
Однією з родзинок фесту був майстер–клас із бджолярства. Дубенський бджоляр Віктор Корнищук спочатку розповідав про особливості меду та як його виготовляють бджоли. Наприкінці розповіді почастував гостей медовухою, виготовленою за старовинним дубенським рецептом. Пані Вікторія Кисиленко навчила бажаючих плести ляльки–мотанки, характерні для Полісся.
Цього року на фестивалі було дві виставки, про які не можна не згадати: фотовиставка «Як це було», на якій зібрані фото з різних років «Бульби», та художня виставка «Шляхами літературних гоголівських героїв», що проходила в Дубенському історично–культурному заповіднику і була присвячена 200–літтю з дня народження Миколи Гоголя.
Упродовж фестивалю тривала акція «За рок без попсового сміття». Ведучий постійно закликав молодь: «Не матюкайся, бо матюки роблять тебе москалем!», «Не сміти, бо в цьому смітті будуть рости твої діти» тощо. Як не дивно, за весь фестиваль я не почула жодного брутального слова, і найзатятіші панки викидали порожні пляшки в баки.
Але що за свято без зірок сучасної рок–музики. Цього року хед–лайнером фестивалю став легендарний «Вій». Вони зіграли всього кілька композицій, а народ стояв на вухах від щастя.
...Усе гарне рано чи пізно закінчується. Закінчився і фестиваль «Тарас Бульба–2009», і всі мирно почали збиратися додому, обмінюючись телефонами. Зустрінемось у наступному році!
