Мальоване світло в кінці коридору

02.07.2009

Після упертого мовчання Державний комітет статистики нарешті повідомив масам новину, яку всі знали і без нього: валовий внутрішній продукт в Україні за перші три місяці нинішнього року впав на 20,3%. Найбільше постраждало будівництво (спад становить 54,6%), переробна промисловість (36,5%), виробництво та збут електроенергії, газу та води (19,3%). На цьому тлі приємно здивувало сільське господарство, зрісши на 1,3%, а також... робота фінансових посередників. Хто би міг подумати, що у часи кризи ці інституції зростуть на 27,5%!

 

Краще пізно, ніж вчасно!

Шлях до істини, тобто намагання українців довідатися про дійсний стан справ в економіці держави, цьогоріч виявився до болю тернистим. Спочатку уряд постановив, аби Держкомстат відмовився від щомісячних звітів про динаміку ВВП, як це практикувалося упродовж усіх років нашої незалежності. Переходячи на так звані міжнародні норми статистики, наші чиновники від статистики пообіцяли: офіційні дані про ВВП вони оприлюднять 15 травня — і ні секундою пізніше. Потім, порадившись із керівництвом Кабміну, перенесли дату Х на перший день третього кварталу. Так і не пояснивши: чому, на відміну від решти держав світу, українська влада рахує власні економічні показники так довго.

Експерти разом з представниками інших гілок влади вирішили не чекати з моря погоди і самі зводили воєдино цифри з різних галузей виробництва. Президент України Віктор Ющенко ще місяць тому оцінив падіння ВВП у 20—23% — під гучні звинувачення представників БЮТ у політичній заангажованості. Після заяви глави держави своє слово сказала Рахункова палата: за її даними, «обвал» становить 21,2%. Урядовці, навіть на доволі високому рівні, знову ж таки прокоментували ці дані скептично — мовляв, Рахункова не вміє рахувати. Цифри, близькі до двадцяти відсотків, називали і незалежні експерти, проводячи власні дослідження.

Тож Держкомстат зумів нанести лише остаточний штрих: надалі затягувати з оприлюдненням не вельми приємних для уряду цифр загрожувало перетворити тривіальну процедуру підбиття даних у фарс, а самих статистів — у маріонеток. Прем’єр, затягуючи з повідомленням поганої новини до останнього, схоже, не прогадала: про чи не найгірші у світі економічні показники знала вже вся країна, політики, експерти звикли до них і вже сприймають, як факт. Тож можливий суспільний резонанс, а також дискусії на тему, як нам рухатися далі, Юлія Тимошенко нейтралізувала доволі майстерно.

Дві біди: дороги й інфляція

Реакція української влади на різку зупинку вітчизняної економіки різко контрастує із поведінкою керівництва інших держав. Скажімо, у Японії такий стан справ — на порядок кращий, ніж в Україні (!) — вважають катастрофою, а тамтешній прем’єр–міністр Таро Асо чесно зізнався: економічні проблеми негативно впливають на споживачів. Наші чиновники подібними нюансами, на жаль, не переймаються. Понад це — Україна фактично вступила у передвиборчий рік, коли представники влади стараються загравати з електоратом за державний рахунок. Прем’єр–міністр перед тим заявила: вона планує повернутися до своєї ідеї «Юлиної тисячі», а також фінансуватиме цілу низку проектів на кшталт «Житло для малозабезпечених» тощо. Між тим позавчора Кабмін фактично зізнався — його потенціал для виконання таких обіцянок зменшився на п’яту частину.

«Головні соціальні зобов’язання — пенсії, допомоги на новонароджених — уряд виконуватиме, — сказав «УМ» експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. — Для цього використають так звані інвестиційні кошти, тобто гроші, які мали використати на будівництво доріг, підтримку окремих галузей промисловості, підготовку до Євро–2012». Звідси висновок перший: нові «передвиборчі» подачки можливі тільки з двох джерел — зовнішніх запозичень МВФ або (і) завдяки емісії. Наслідки напрочуд очевидні: збільшення боргового тиску, а також зростання інфляції. Промисловість же фактично залишиться без фінансової підтримки — навіть такої малоефективної, як «ручне» вливання коштів, що його практикує нинішній уряд. Тож висновок другий: соціальний напрям використання коштів без серйозних структурних змін в економіці (про такі ініціативи ми, на жаль, досі не почули) — і Україна на рік–півтора затримується на етапі виходу з кризи. І втрачає ніші на світовому ринку.

Нині падають усі...

Загадка номер один — коли і наскільки радикально уряд Юлії Тимошенко погодиться переглянути бюджетні показники. Як відомо, нещодавно вона заявила, що не збирається це робити. Між тим, за ухваленими Кабміном торік макроекономічними показниками, на основі яких планують витрати бюджету, ВВП України до кінця нинішнього року має ... зрости на 0,4%. Нині вже більш ніж очевидно, що така цифра (втім нереальною її вважали і торік) — це фантастика. За даними Центру перспективних досліджень, у другому кварталі ВВП також, ймовірно, впав приблизно на 20 відсотків. За підсумками 2009 року, «обвал» дещо вповільниться — до 13%. Але не тому, що Україна зможе виборсатися з дна, а лише завдяки простому статистичному трюку: економічна криза у нас почалася у четвертому кварталі минулого року, тому якщо порівнювати із відповідним періодом 2008 року, катастрофа виглядатиме не такою вже й жахливою. Піарники навіть стверджують: так зване «зростання», яке статисти отримають наприкінці року внаслідок гри з показниками, має стати головним гаслом політичної сили нинішнього Прем’єр–міністра.

Насправді ж, попри всі заяви політиків та чиновників про «економічне дно», яке Україна вже нібито пройшла, стан справ виглядає не так райдужно. Навіть більше — економічна ситуація у нашій державі погіршується. «Вся українська промисловість «зав’язана» на експорті, — стверджує Олександр Жолудь. — Тож вести мову про економічний підйом навіть окремих галузей, до відкриття зарубіжних ринків, на жаль, передчасно». Аграрний сектор у третьому–четвертому кварталах також уже не буде локомотивом економіки: рекордний врожай, який ми мали торік, двічі підряд повторити не вдасться. Тож із «плюсу» сільське господарство має всі шанси перейти у «мінуси». «Кращих часів» чекають металурги, через брак інвестицій не розвиватиметься будівельна галузь, а разом із ними і транспорт: якщо ми нічого не виробляємо, то й перевозити буде нічого. Освіта й медицина, які також мають чималий вплив на ВВП, зростати не зможуть: ці галузі традиційно фінансують з бюджету, а з бюджетом у нас...

Острівками стабільності залишатимуться окремі галузі. Якщо, скажімо, виробники свинини і яловичини нині терплять збитки, то курятини — збільшили прибутки на третину: під час кризи народ обирає дешеві харчі. Але таких винятків — одиниці. А всім нам доведеться затягувати паски — тугіше, ніж японцям. На жаль, в Україні цей факт чомусь не визнають.