Синє серце

Маятник політичних союзів знову хитнувся в інший бік — кулуари на печерських пагорбах у ці дні тільки й гудуть що про можливу коаліцію Партії регіонів і Блоку Тимошенко. А якщо й не коаліцію, то просто спільні голосування за чергові зміни до Конституції: БЮТ і ПР домовляються про те, щоб влаштувати наступні вибори Президента таки у Верховній Раді.

Уже ніхто й не спростовує

Нагадаємо, востаннє тема домовленостей між «регіоналами» і «тимошенківцями» на цю тему спливала минулої осені. Тоді йшлося про напрацювання цілого проекту нової Конституції. Однак домовляння про ПРіБЮТ закінчилися тим, що Блок Тимошенко створив коаліцію з «Нашою Україною» й Литвином. Подальші спроби Банкової і ПР зняти Тимошенко з посади були безуспішними. І ось ситуативні союзники пішли на нове коло: як уже повідомлялося, минулої суботи відбулася зустріч Юлії Тимошенко, Віктора Януковича, першого заступника Голови ВР Олександра Лавриновича і члена Вищої ради юстиції Віктора Медведчука, давнього «спеца» з конституційних перекроєнь. Інформацію про такі переговори тривалістю аж шість годин, подану газетою «Коммєрсант–Україна», жоден з учасників рандеву не спростував.

Пишуть, що до столу запрошували ще й Голову парламенту Володимира Литвина, однак той зігнорував таку компанію. Напередодні тих переговорів спікер ВР в ефірі «Свободи на «Інтері» повідомив: певні політичні сили справді активізували перемовини щодо змін до Конституції, «цей сценарій є, він активно проговорюється». Литвин — проти того, щоб Президента визначали тільки депутати: «Це питання має стати предметом обговорення суспільства, аби не допустити обрання глави держави у парламенті».

Юля — Прем’єр, економічний блок — «синій», замість Луценка — Джига?

У декого може виникнути питання, в чому ж причина такої непостійності Партії регіонів: то вона вступає в таємні змови з БЮТ, то йде назустріч секретаріату Президента, то — знову не проти домовленостей із Тимошенко. Відповідь проста: в ПР конкурують різні фракції, і на різних етапах позицію «синьої» політичної сили визначають різні угруповання. Якщо раніше Ахметов був партнером Балоги, то зараз головний олігарх «Регіонів» — прихильник домовленостей із Тимошенко. Натомість інший олігарх, Фірташ, котрий останнім часом грав на руку Банковій, схоже, програв не тільки свій газ, а й боротьбу за вплив на Януковича.

Що ж до Віктора Федоровича, то раніше він був упевнений, що переможе й на прямих виборах Президента. Але днями лідера найбільшої опозиційної партії переконали за допомогою даних соціологічних опитувань, що його успіх у другому турі вилами по воді писаний. Знову може бути «прольот», як у 2004–му. Зовсім не впевнена у своєму урядовому майбутньому і Юлія Володимирівна, тож потрібно шукати неординарні рішення.

За даними «УМ», суть поточних домовленостей ПР і БЮТ полягає в такому: дві фракції більш як 300 голосами вносять зміни до Конституції, Януковича обирають Президентом у Верховній Раді, Тимошенко зберігає посаду Прем’єр–міністра, при цьому «Регіонам» віддають майже весь економічний блок уряду і посаду міністра внутрішніх справ (Юрія Луценка замінить одіозний заступник глави МВС часів Кучми Микола Джига, нині — нардеп від ПР). Замість «нашоукраїнців» на міністерські посади приходять БЮТівці.

Час, щоб прокрутити такий сценарій, у змовників є: для внесення змін до Конституції потрібні дві парламентські сесії; поточна закінчиться у червні, а наступна збирається у вересні. Голосів — теж «із походом»: у БЮТ — 156 депутатів, у ПР — 175.

Газета «Сєгодня», що належить до імперії Ріната Ахметова, вже написала з посиланням на свої джерела в «Регіонах»: коаліція ПР і БЮТ, швидше за все, стане реальністю після травневих свят. Не виключено, що про неї оголосять у перший день найближчого парламентського тижня, 12 травня. І основою для угоди нібито стане новий варіант Конституції, відповідно до якого загальні президентські вибори скасовуються і Президента обиратимуть у Верховній Раді.

Щоправда, джерело з оточення Юлії Тимошенко повідомило «УМ»: «Із новою коаліцією і змінами Конституції не дуже клеїться».

Та й секретаріат Президента, притиснутий до стінки, вочевидь не сидить, склавши руки, а розробляє свої антикризові комбінації, шукає свої підходи до Партії регіонів, намагається змінити співвідношення симпатій у «Регіонах». Зрештою, попередні спроби провести через ВР такі серйозні зміни зазнали невдачі...

Але слід враховувати й те, що надворі — інший час: президентські вибори не у віддаленій перспективі, а вже на носі. Тож політичні гравці починають діяти рішучіше.

Вперед, до колапсу–2004?

На позавчорашній прес–конференції Віктор Ющенко повідомив, що рік тому лідерка БЮТ уже приходила до нього з ідеєю підтримати зміни Основного закону, аби обирати Президента в парламенті. «Мені з цього приводу робила доповідь Тимошенко, я цю пропозицію відхилив і про це ясно заявив на нашій першій зустрічі», — каже глава держави. Ющенко впевнений, що такий підхід означатиме розподіл влади винятково між двома політичними силами — ПР і БЮТ, і це «може привести країну до колапсу 2004 року».

Справді, якщо «коаліція ПРіБЮТ» як така має підстави для народження — і правові, і політичні, то позбавлення народу права обирати Президента на прямих загальних виборах — це дуже жорсткий і водночас ризикований крок. Обрання нового Президента парламентом (наголосимо: ще нинішнім парламентом) означатиме зухвалий «дерибан» влади і консервацію цього «дерибану». Це не відповідає суспільним настроям. Адже, якби ПР і БЮТ були хоч трохи чесні з виборцями, то принаймні погодилися б на дострокові вибори Верховної Ради, аби вже «перезавантажений» парламент обирав собі Президента. Однак Тимошенко бачить, що неспроможна перемогти на прямих виборах, і , схоже, хоче зіграти ва–банк. І тягне за собою Януковича з Ахметовим.

2004 рік, звісно, вже не повториться, бо народ «охолов» і переймається дещо іншими проблемами. Але, як показує досвід того самого Тернополя, якщо треба, люди знайдуть у собі сили, аби ще раз відстояти право вибору. СВОЄ право вибору.

КОМЕНТАР З ПРИВОДУ

Юрій Якименко,
директор політико–правових програм Центру Разумкова:

— Розмови навколо створення коаліції між Партією регіонів і Блоком Тимошенко ходять по колу. Головний стимул у створенні такої коаліції полягає в тому, що діюча коаліція недобирає голосів, аби функціонувати, долати вето. Щоб діяльність коаліції була стабільною, вона потребує ширшого складу.

Другий стимул у створенні коаліції ПР і БЮТ може бути пов’язаний із більш віддаленими перспективами — виборами. Якщо лідери домовляться на стратегічному рівні, що буде після виборів, тоді справді стає можливою їх дієздатна коаліція. Якщо ж створювати коаліцію на підставі тимчасових інтересів, передвиборча боротьба просто не дасть такій коаліції працювати.

— Які можуть бути стратегічні домовленості?

— Ми маємо двох найбільш рейтингових політиків — Януковича й Тимошенко, а також Яценюка, який наближається до двійки лідерів. Може йтися про домовленості, що якщо один стане Президентом, то буде сформовано коаліцію, і Прем’єр–міністром стане інший кандидат. До речі, тоді для нового Президента відпаде потреба у проведенні позачергових виборів парламенту, оскільки він матиме коаліцію у ВР.

— Чи може йтися про домовленість щодо змін до Конституції?

— Якщо йдеться про варіант, який передбачатиме обрання Президента в парламенті, то, думаю, про це важко буде домовитися. Ідея виборів глави держави у Верховній Раді непопулярна серед народу, вона може нашкодити обом політичним силам. По–друге, провести конституційні зміни технологічно складно. Для цього треба тверді домовленості, 300 голосів, схвалення Конституційного Суду. Я гадаю, старт виборчої кампанії робить втілення цього сценарію практично неможливим.

Якщо ж ітиметься про зміни після виборів, то до цього питання можуть повернутися. Але не щодо зміни формату виборів глави держави, а про вдосконалення системи стримань і противаг між органами влади.