Ми звикли до того, що цукровий діабет — давня і ніби звична хвороба. Часто говоримо про епідемію ВІЛ/СНІД, нарешті всерйоз заговорили про туберкульоз, а про діабет згадуємо час від часу. Утім ця хвороба впевнено охоплює весь світ, не минаючи ані відсталих країн, ані розвинених держав. Якщо у 1994 році Земля мала 110 мільйонів хворих на діабет, то в 2000 — уже 175. ВООЗ прогнозує, що в 2010–му кількість таких пацієнтів сягне майже 240 мільйонів, а у 2030 році такий діагноз матиме кожен п’ятий землянин. Отже, йдеться про глобальну неінфекційну епідемію. До якої ми, на жаль, не готові.

Сьогодні існує багато способів допомогти хворій людині ходити, чути й бачити, однак ніхто ще досі не потурбувався про пацієнтів, які не можуть посміхатись чи моргати очима. Але ці дії також важливі для повноцінного життя. Багато людей у всьому світі втрачають можливість керувати м’язами обличчя. Це трапляється внаслідок травм та інсультів, а люди з синдромом Мьобіуса мають параліч нервів обличчя від самого народження. Причому така патологія впливає не тільки на естетичний вигляд хворого. Бідолаха, який втратив здатність керувати мімічними м’язами, може, врешті, втратити і зір. М’язи, що відповідають за моргання, атрофуються, людині не вдається заплющити око, слизова органа зору пересихає, починаються незворотні зміни, а там і до сліпоти недалеко...