Надкушене століття

02.04.2009
Надкушене століття

У свої 96 років перший київський велотрек має плачевний вигляд. Але виною тому не вік, а розташування на дорогих столичних «квадратах»... (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)

Київський будівельний капітал «вгризся» у найстарішу спортивну пам’ятку столиці — збудований у 1913 році велотрек. Або «циклодром», як його називали майже сто років тому. На «п’ятачку» у самому центрі міста (там, де сходяться вулиці Хмельницького, Гончара та Чапаєва) розгорнуто масштабне будівництво. Воно впритул огортає велотрек і, власне, потроху виживає його. Цікаво, що за радянських часів рівень добробуту було прийнято співставляти зі здобутками 1913 року — останнього передвоєнного. В «Операції «Ы» виконроб хвалиться, що тільки в їхньому мікрорайоні встановлено 873 газові плити, що «рівно у 873 рази більше, ніж у 1913 році». Так–от у Києві тепер — порівняно з 1913 роком — може стати на один велотрек менше. Ось така статистика.

 

Колеса історії

Утім, наскільки зрозуміла «УМ», за прямим призначенням останні роки велотрек уже не можна було використовувати: він потребував реконструкції. Один з останніх значних ремонтів проводили у 1978—1980 роках. Тоді бетонне полотно велотреку замінили на дерев’яне. Саме так, а не навпаки. Із Сибіру доставили 200 квадратних метрів особливої деревини — ним фахівці вистелили периметр усієї «чаші». Це дало змогу спортсменам розвивати на велотреку швидкість до 85 кілометрів на годину. А через двадцять років — у 1998–му — полотно замінили знову, так само використавши більш прогресивний (з точки зору спортивних технологій) матеріал. Також було споруджено і нові трибуни — на п’ять тисяч глядачів, замість попередніх двох. Велотрек пережив міленіум і мав усі шанси відзначити сторічний ювілей. Адже побудовано його, як уже сказано, у 1913 році коштом київського товариства «Авангард», яке й дало йому свою назву.

Жителі прилеглих вулиць по–різному дивляться на руйнацію велотреку. «УМ» побувала на протестній акції і зрозуміла, що декому не надто імпонує стадіон таких розмірів у самому центрі Києва. Але для багатьох він — невід’ємна частина ліричних споминів про старий Київ. В усякому разі, побачити на його місці ще одну багатоповерхівку з паркінгом абощо не бажає ніхто. І це також факт.

Про метри та поверхи

А почалось усе кілька років тому. Компанія «Консоль» на замовлення генпідрядника — українсько–хорватського спільного підприємства «Гіпек» — почала будівництво 9–поверхового житлового будинку. Котлован рили у безпосередній близькості до велотреку — на Хмельницького, 58. Це вже є порушенням Закону «Про фізичну культуру та спорт», у статті 40 якого йдеться про те, що земельні ділянки, на яких розташовано спортивні споруди, є об’єктами рекреаційного призначення. Це означає, зокрема, що зведення будь–яких інших будівель дозволено біля них на відстані не менше 50 метрів. Тоді як на вулиці Хмельницького «висотка» межує з трибунами велотреку буквально впритул. До речі, кількість поверхів у будинку таємничим чином збільшилася удвічі — замість дев’яти будівельники «вигнали» цілих 20.

До того ж, після початку будівництва полотно треку було пошкоджене. Частину його стали використовувати просто як вмістилище будівельного мотлоху. Міська влада остаточно заплуталась, чим є на сьогоднішній день велотрек «Авангард». До 2007 року він вважався пам’яткою історії, але згодом такого статусу об’єкт було позбавлено. Підставою стало те, що предмет охорони — полотно треку — зазнав змін та реставрацій. Відтоді велотрек віднесено до малозрозумілої категорії «пам’ятних місць». Словом, справа порятунку потопельників, як завжди, перебуває в руках самих потопельників. За «Авангард» б’ються винятково громадські організації, а чиновництво спостерігає за перипетіями. Хоча певні перемоги у пересічних громадян є. Як зазначають активісти руху «Збережи старий Київ», велотреком зацікавилась прокуратура. Її слідчі перевіряють папери забудовника — у компаній, що колупають землю на Хмельницького, виявились відсутніми дозволи на руйнацію велотреку.

Планів громаддя

За словами мешканців, дуже скоро поруч з однією багатоповерхівкою виростуть іще дві. Плюс один п’ятиповерховий будинок. Усе це остаточно поставить крапку на велотрекові. Хоча протилежна сторона — забудовник — стверджує, що не все так погано. По–перше, ніхто не збирається остаточно ліквідовувати велотрек. Після завершення будівництва його почистять і залишать у спокої. Щоправда, загальна площа спортивного майданчика скоротиться — з 289 квадратних метрів до 250. А ще трек піднімуть метрів на сім–вісім, щоб розташувати під ним... паркінг. По–друге, забудовник обіцяє навіть побудувати поруч спортивну школу на 110 місць.

На це захисники «Аван­гар­ду» заперечують, що безпосередньо під треком міститься пульпа — рідка речовина, зрушення якої може затягти у вирву всю вулицю Чапаєва. Тож влаштовувати під велотреком паркінг означає скоїти самогубство. Так це чи не так — вирішувати експертам. Поки ж на Хмельницького перманентно виникають мітинги та перформенси на підтримку велотреку. У них беруть участь велосипедисти — як професіонали, так і любителі «зі стажем», мешканці центральних вулиць тощо. До речі, всі вони також нагадають, що смаку та обіцянкам фірмі «Консоль» довіряти не можна: зокрема «реконструкція» площі Ринок у Львові — це її рук справа...

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>