Настільні козаки

31.01.2009

Костянтин РОДИК

Класичне українське письменство, обтяжене соціальними рефлексіями та песимізмом, мало, проте, щасливий виняток на терені пригодницької літератури для дітей. Твори Андрія Чайковського, Адріана Кащенка, Юліана Опільського та Спиридона Черкасенка за своїми накладами часто–густо перевершували популярність «дорослих» романів, що становлять нині кістяк шкільної програми. Усі ці захоплюючі історичні оповіді мали спільний «секрет» — ґрунтувалися на козацьких легендах та переказах.

Запорожжя — український ексклюзив у світовому підручнику історії. І письменники порубіжжя ХІХ–ХХ століття користали з нього щедро та успішно. За радянських часів феномен козацтва потрапив під заборону, оскільки не вписувався до теореми дружби народів — народів–окупантів та народів–полонених. Але дехто з авторів примудрявся прослизати між краплями ідеологічної зливи й навіть із доволі приблизних абрисів козацького буття будувати привабливі «історичні» повісті. Таким був Володимир Малик, автор справжніх бестселерів для тодішніх тінейджерів.

Але що дивно: незалежність зняла з історії табу, видавці опублікували про козацтво усе, що було написано вченими, — від багатотомовика Дмитра Яворницького починаючи. Проте яскравих козацьких пригод у літературі не з’явилося. За десять останніх років пригадуються хіба «Козак Петро Мамарига» Миколи Вінграновського (К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 2001) та повноформатний комікс Вадима Карпенка і Юлія Судака «Як Пиріг став Пирогом» (К.: Козаки, 2003).

Поклади пригодницького козацького золота лежали незайманими під ногами сучасних авторів аж до позаминулого року, коли, здається, настало письменницьке прозріння: нехай запорожці попрацюють на сучасну літературну славу! Спочатку з’являється «детектив» Зірки Мензатюк «Таємниця козацької шаблі» (Л.: Видавництво Старого Лева), далі — робінзонада «Життя та дивовижні пригоди козака Миколи на безлюдному острові» (К.: Ярославів Вал), яку написали В. Злотополець та І. Федів. Столичне видавництво «Казка» започатковує серію «Усе про козаків», де насамперед друковано комікси за малюнками мультсеріалу В. Дахна «Як козаки...». А Вадим Карпенко навпаки переробляє свій колишній комікс на роман — «Перші синці» (К.: Видавець Карпенко). І нарешті виходить книжка, що стала одним із переможців дитячої номінації «Книжки року’2007»: Володимир Рутківський. «Джури козака Швайки» (К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА).

Минулого сезону оптимістична тенденція до повернення козацтва в українську дитячу літературу потвердилася. Вадим Карпенко публікує третю частину своєї козацької «саґи»: «Марко та Харко. Чарівна сила Крутивітра» (К.: Видавець Карпенко). Як і всі інші «козацькі романи», твір засвідчує невичерпні можливості: ці твори нагадують духмяний шашлик, де на шампур запорозької теми один за одним нанизуються карколомні трафунки — і так, вважай, до нескінченності. А спецією, котра рятує від одноманітності, є притаманний авторові гумор (жанр свого твору він означив як роман–жарт), коли до минувшини допасовуються сучасні поняття–кліше. Ось, будь ласка, зразки: «Підбіг Джура, що... уособлював собою тодішню систему січового мобільного зв’язку»; «батько Кошовий знову почав боротьбу за тверезий спосіб війни»; «візник Братства далеких перевезень» тощо.

Так само все гаразд із гумором у Олександра Гавроша в його «Пригодах тричі славного розбійника Пинті» (Л.: Видавництво Старого Лева). Коли він пише, що «в хижі стало тихо, аж чути, як мухи сало гризуть», — так це не лише про якусь сюжетну колізію, а й про сам захоплено–зосереджений процес читання цієї веселої й вигадливої історії. Між іншим, опришки, про яких оповідає О. Гаврош, — теж козаки, але гірські.

Успіх входження цієї книжки до Короткого списку ділить із письменником й автор ілюстрацій Максим Паленко — той самий художник, що ілюстрував переможних «Джур козака Швайки» В. Рутківського. Та й опоряджено книжку так само ошатно–святково — аж до однакового «пухкого» паперу, лагідного до дитячих пальчиків. На жаль, цього не можна сказати про вищезгадану книжку В. Карпенка, анемічний вигляд якої ніби ілюструє поняття «книга», як його потрактовано в документах Держтелерадіо: «Стосик задрукованого паперу, скріплений у корінці»... Гадаю, що лише поза–позавчорашній дизайн і закрив цьому яскравому творові шлях до рейтинґових вершин.

У минулорічному репертуарі є ще дві «козацькі» книжки, варті уваги. Олександр Виженко демонструє своєю «Історією запорозьких козаків для веселих дітлахів» (Л.: Світ), що запорозька тема працює навіть на спрощених регістрах. Десятирічний хлопчак вранці втік із дому на Січ, а вдень його зустріли двоє старих характерників, що прошкують доживати віку в Межигірському монастирі. Вони повідомляють юному шукачеві пригод, що Єкатєріна ІІ щойно зруйнувала Запорожжя, завертають малого додому й дорогою оповідають йому ті самі козацькі легенди та перекази (щоправда, повсякчас ілюструючи оповіді власними вмінням, як–от: ставати невидимим, ходити по воді й т. ін.)

І нарешті згадаю «підручник» для малечі «Як стати козаком за 7 днів» (К.: Країна мрій). Авторка, Леся Борсук–Янківська, зібрала різноманітні ігри та розваги — настільні, кімнатні, вуличні, — які напевне захоплять малечу не лише на тиждень. І неабияк допомогли їй довго тримати непосидючу дитячу увагу так само усміхнені художники Ірина Вовк та Олена Кот.

Відтак, можна твердити, що традиція, закладена в підґрунтя української літератури Андрієм Чайковським (1857—1935), таки відновлюється. До речі, збірку з трьох його повістей «На уходах» торік випустило львівське видавництво «Піраміда». Випустило в новій серії «Піраміда пригод», де далі планують видати відомі імпортні аналоги: твори Фенімора Купера, Майн Ріда, Вальтера Скотта, Жюля Верна, Рафаеля Сабатіні...

КОРОТКІ СПИСКИ: НОМІНАЦІЯ «ДИТЯЧЕ СВЯТО»

Твори для дошкільнят і молодших школярів

Юрій ВИННИЧУК. Гопля і Піпля. — Л.: Піраміда, 132 с. (п)

Леся ВОРОНИНА. Нямлик і Балакуча Квіточка. Сер. «Сучасна дитяча проза». — К.: Грані–Т, 136 с. (п)

П’єр ГРІПАРІ. Дві пані; Олег ГРІҐОР’ЄВ. Ґави і роззяви. Сер. «Сучасна дитяча поезія». — К.: Грані–Т, 88+64 с. (п)

Олена КОМОВА. Піратські історії. — К.: Розумна дитина, 40 с. (п)

Алан Александер МІЛН. Ходіть зі мною! — К.: Перископ, 64 с. (п)

Роман СКИБА. Кольоровинки. — К.: Грані–Т, 48 с. (п)

100 казок. 2–й том. — К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 122 с. (п) Твори для середніх і старших школярів

Олександр ГАВРОШ. Пригоди тричі славного розбійника Пинті. Сер. «Українська сила». — Л.: Видавництво Старого Лева, 280 с. (п)

Міхаель ЕНДЕ. Нескінченна історія. Сер. «Дивовижні світи». — Л.: Видавництво Старого Лева, 358 с. (п)

Галина МАЛИК. Злочинці з паралельного світу. — Вінниця: Теза, 220 с. (п)

Галина ПАГУТЯК. Лялечка і Мацько; Зірка МЕНЗАТЮК. Як до жабок говорити; Іван АНДРУСЯК. Стефа і ії Чакалка; Імант ЗІЄДОНІС. Кольорові казки; Катерина ПАНЬО. Сонечко для мами Лу; Любко ДЕРЕШ. Дивні дні Гані Грак; Наталка СНЯДАНКО. Країна поламаних іграшок та інші подорожі; Тетяна ЩЕРБАЧЕНКО. Пуп Землі, або Як Даринка світ рятувала. Сер. «Сучасна дитяча проза». — К.: Грані–Т

Володимир РУТКІВСЬКИЙ. Потерчата. — Одеса: Астропринт, 160 с. (п)

Джеремі СТРОНҐ. Кімнатні пірати; Знайомтесь: Фараон! Розшукується ракета на чотирьох лапах! Сер. «Читання для реготання». — Л.: Видавництво Старого Лева, 160+224+238 с. (п)

Дж. Р. Р. ТОЛКІН. Сказання про дітей Гуріна; Гобіт, або Туди і Звідти; Сильмариліон. — Л.: Астролябія, 320+320+412 с. (п) Розвиваюча та пізнавальна література

Біблія для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями. — К.: Грані–Т, 144 с. (п)

Велика ілюстрована енциклопедія України. — К.: Махаон–Україна, 504 с. (п)

Абігайл ВІТЛІ. Історія живопису. — К.: Країна мрій, 96 с. (к)

Давня історія України. Ілюстрована історія України в художньо–історичних образах. Хрестоматія. — Тернопіль: Навчальна книга—Богдан, 152 с. (п)

Ліс; Всесвіт. Сер. «Енциклопедичний путівник». — К.: Махаон–Україна, 304+304 с. (п)

Міфологія; Дж. КЛЕМЕНТС. Зниклий світ. Вікінги; Міфічні істоти. — К.: Махаон–Україна, 28+134+28 с. (п)

Ян ТВАРДОВСЬКИЙ. Гербарій; Олесь ІЛЬЧЕНКО. Наші птахи. Круки, шуліки, мартини та інші птахи України. — К.: Грані–Т, 56+80 с. (п)

* Короткі списки укладено за абеткою.