«А народ ми відсунемо подалі»

План навалу

План виходу з політичного глухого кута, розроблений переговорниками від «тимошенківців» і «регіоналів», виглядає приблизно так.

1. Офіційно утворюється нова коаліція — БЮТ + ПР (журналісти заздалегідь нарекли її «ПРіБЮТ»).

2. Посада спікера відходить Партії регіонів. Наразі більше говорять про обрання Головою ВР Віктора Януковича, для якого це був би непоганий привід «вийти з тіні». Хоча, з огляду на особливості ораторського хисту та інші обдарування Віктора Федоровича, крісло можуть відсунути й «технічному» спікеру — Олександрові Лавриновичу.

3. Юлія Тимошенко залишається Прем’єром.

4. З уряду виводяться міністри «Нашої України» й частина людей Тимошенко. Натомість в уряд заводиться велика команда «регіоналів». Зокрема, вони беруть на себе весь економічний блок і посади ключових віце–прем’єрів — так, аби не допустити можливість диктату БЮТ і особисто Юлії Володимирівни під час прийняття колегіальних рішень Кабміну.

5. Коаліція «ПРіБЮТ» ухвалює закон про імпічмент Президента, долає вето Ющенка й починає кампанію зі змін до Конституції. Це досить просто зробити конституційною більшістю, яка є в «тимошенківців» та «регіоналів» (156 + 175 = 331, тоді як потрібно лише 300). У разі «поганої» поведінки й спротиву Президента Ющенка коаліція дає старт процедурі його імпічменту.

Зміни Конституції — дуже серйозні, але інакше й неможливо задовольнити апетити «регіоналів» за умови підтримки ними Тимошенко–Прем’єрки. Отже, планується, що наступної зими Президента обиратимуть уже не всенародно, а в парламенті, і цим Президентом буде Янукович. БЮТ готовий «підписатися кров’ю» під таким партнерством уже зараз.

Також у Конституції закріплюється позаблоковий статус України і підвищується статус російської мови, як того хоче Партія регіонів (щодо мови, то, не виключено, БЮТ погодиться зробити російську не другою державною чи офіційною, а «регіональною»). Але Кремль, який вочевидь благословляє союз свого колишнього улюбленця Януковича й нинішню фаворитку — Тимошенко, буде вдячний і за таке.

Але це ще не найгірше. Бо в так званих «умовах фінансової й економічної кризи» заплановано ухвалити рішення не проводити наступні планові парламентські вибори до 2015 року — аби утримати Юлю на посаді Прем’єра.

Відтак Україна остаточно переходить до двопартійної моделі, за якої обидві (!) ці партії є владою, а націонал– демократи нервово курять за рогом, опускаючись до рівня каспарових і новодворських у Росії. Громадянське суспільство, про формування якого говорили після Помаранчевої революції, перетворюється на карикатуру латиноамериканського штибу.

Можливі ускладнення

Звісно, в реалізації плану «ПРіБЮТ» можливі ускладнення. Зокрема, Президент Ющенко має конституційне, досі не використане право знову оголосити дострокові вибори парламенту. Підстави для цього старі — розпад демократичної коаліції і не формування нової впродовж 30 днів. Указ про дочасну виборчу кампанію просто пригальмований. Але БЮТ уже показав, як можна заблокувати вибори через відмову від їх фінансування й тиск на суди. Врахуйте, що тоді виборів не хотіла лише одна фракція, а за нових умов — конституційна більшість з імовірною підстраховкою у вигляді комуністів.

Також не зовсім зрозуміло, де в цій схемі «ПРіБЮТ» близький останнім часом до Банкової Рінат Ахметов. Але, за деякими даними, головного олігарха країни «дістала» невизначеність із президентською стороною, й Ахметов погодився на групу своїх міністрів при «урізаній» Юлі.

Натомість говорять про іншу «фронду» в лавах «Регіонів» — групу Фірташа– Льовочкіна, ближчу до Віктора Федоровича, ніж до Ріната. Ці хлопці не поспішають погоджуватися на Прем’єрство Тимошенко, вважаючи, що уряд повинен очилити Янукович, і Кабмін має бути цілковито «синім» — хай не зараз, а трохи пізніше. Утім консенсус задля отримання значної частини владного пирога в такій серйозній політичній силі, як ПР, більш ніж можливий. Ще б пак, навколо — криза, а ти матимеш доступ до ресурсів і «потоків».

Головна пересторога для обох сторін — постійне очікування «кидка» з боку ситуативних попутників. У «Регіонах» добре пам’ятають, як Юля долучалася до них у голосуванні за закон про Кабмін у минулому скликанні ВР, як приєднувалася 2 вересня цього року, й обидва рази після того «зраджувала». Тож нині сторони шукають як способи перехитрити союзника, так і убезпечитися від можливої «невірності» й обману.

Про «широку» коаліцію говорили всі й давно, більше очікували формату «ПР + Балога («Наша Україна» і «Єдиний центр»), але «тимошенківці» зіграли на випередження. Утім ніхто не впевнений, що завтра смаки можуть помінятися, й Банкова зіграє на економічних протиріччях «януканів» і «тимошенківців», організує «підкоп» під «ПРіБЮТ» і посприяє розвалу цієї коаліції. Домовившись, скажімо, про союз на умовах президентства Ющенка і прем’єрства Януковича. Краще хоч щось…

Ще один крок назад для української демократії

Знаючи про можливість утворення коаліції ПР і БЮТ, «Наша Україна» зібралася почати сьогоднішній парламентський день із блокування трибуни і всього, що можна блокувати. Але слід враховувати, що ця зброя є дієвою, коли її застосовує принаймні сотня нардепів. А коли осіб сорок — проти них швидко знайдуть прийоми.

Тож доведеться лише констатувати «державний переворот», згадувати солодкі місяці перебування у владі й бідкатися за долю Конституції, зґвалтованої вдруге після «парнокопитних» голосувань «кучмістів» у 2004 році. Очевидно, що Конституційний Суд, як і того разу, дасть «добро» на кардинальне перекроювання Основного закону, адже у КС склалася більшість цих самих «ПРіБЮТівців».

Для нас же натомість голов­ним є не обличчя при владі і не їхнє рокірування. Значно важливіше — право народу обирати ці обличчя й вимагати від них звіту. З огляду на вище викладений план нової коаліції, виходить так, що партії Тимошенко і Януковича — очевидно, розуміючи хиткість своїх електоральних позицій — вирішили забрати у виборців найголовніше.

Намічається справді дер­жавний переворот. Бо одна справа — просто створювати різнокольорові коаліції й призначати міністрів (хай уже, мають право), і зовсім інша — отак–от ницо топтати Конституцію під кожного наступного партнера. Недарма націонал–демократи з БЮТ зараз не бажають (чи не можуть) пояснити тактику своєї фракції. Просто позичають у сірка очі.

Але домовленості, яким ціна — утримання при владі, існують.

«Це великий крок назад для української демократії, — каже в коментарі «УМ» речник Комітету виборців України Олександр Черненко. — Деякі політичні сили йдуть на різні маніпуляції з Конституцією, аби уникнути відповідальності перед виборцями. Ми ставимося до проектів скасування виборів різко негативно».

* * *

Рівно чотири роки тому Верховний Суд скасував результати другого туру президентських виборів–2004 як такі, що не відповідають народному волевиявленню і є сфальсифікованими. То був великий вчинок і неоціненний досвід. Але багато води спливло з того часу. Де зараз знайти такий суд і такий Майдан, аби зупинити охочих узяти владу без народного мандату?