Генерал — майор: шпигунський «карнавал» у Берліні

Політичний і журналістський Берлін не пройшов повз тему українського «шпигунського» скандалу. Це пересічні мешканці німецької столиці могли залишитися байдужими до одкровень одразу двох людей, що раніше мали відношення до СБУ, а стріли своїх звинувачень спрямували в одну ціль — Президента Кучму. А ось обізнані й державні «дойчі», попри вирування на Унтер ден Лінден та прилеглих вулицях традиційного різнобарвного карнавалу, помітили і «гастроль» екс-майора держохорони Мельниченка, і заяви діючого генерала розвідки Кравченка. «Бомба» «Берлін-гейту», підірвана тепер уже колишнім офіцером безпеки українського посольства, помітно вплинула і на тон та результати візиту до Німеччини Леоніда Кучми.

Генерал Валерій Кравченко: У нас багато що не має розвитку. Але вода камінь точить Дмитро ЛИХОВІЙ   

Перш ніж оцінювати вчинок Валерія Кравченка, який виніс на суд не лише української, а й міжнародної громадськості факти протиправних наказів керівництва розвідки СБУ щодо стеження за опозиціонерами і взагалі чільними вітчизняними діячами за кордоном, потрібно зауважити головне: розмова ведеться навколо доказів злочинної діяльності наших лідерів. По-друге, слід дати оцінку справжності цих доказів. І лише потім говорити про мотиви, які спонукали головного офіцера безпеки української амбасади в Німеччині на такий безпрецедентний крок.

На горло власній «пісні» наступила влада,
воліючи не бачити телесюжетів про Кравченка Інф. «УМ»   

Протягом перших двох днів скандалу, пов'язаного із викриттям Валерія Кравченка, програми українських телевізійних новин виходили фактично без повідомлень про генерала СБУ. Деякі з телеканалів («1+1»), щоправда, спромоглися передати повідомлення про Кравченка пізно вночі. Але в ранковому ефірі цього сюжету вже не було. І це при тому, що йдеться про звинувачення керівників держави у стеженні за опозиційними політиками, ця тема фігурує на перших шпальтах західних газет.

Екс-майор Микола Мельниченко: Я не хочу перетворювати свої записи на елемент чиєїсь виборчої кампанії Дмитро ЛИХОВІЙ   

Минулого тижня екс-майор Державної служби охорони Микола Мельниченко перебував у Берліні. Власник найціннішої аудіотеки любить робити такі наскоки з Америки в Західну Європу, аби «перетнутися» з Президентом Кучмою. Ось і цього разу Микола мав нічліг в апартаментах готелю «Хілтон» на Моренштрассе, 30 — саме там, де знімав один із найдорожчих номерів наш дорогий Леонід Данилович. Символізм був, а от зустрічі в фойє чи коридорах за час спільного проживання під одним дахом Президента та його опального охоронця не трапилося. Утім Микола картинно подефілював на очах у високопоставлених представників української офіційної делегації, навіть про щось поговорив із міністром транспорту Кірпою та ледь не зчепився з помічником Президента Льовочкіним: той назвав Мельниченка «зрадником», а Микола його — «прислужником кривавого режиму».
Після того, як Кучма завершив українсько-німецькі консультації зі Шредером і відбув до Києва, здав ключ від кімнати в «Хілтоні» й Мельниченко. Хорошого потроху, та й задорого.
До того часу екс-охоронець встиг зробити майже звичний для своїх європейських візитів набір справ: виступив з інтерв'ю в російській редакції радіо «Німецька хвиля», там же, на «Дойче велле», взяв участь у «круглому столі» на українську тематику, ще раз розповів про повороти «касетного скандалу» і для фільму, який має вийти в ефір на центральному німецькому каналі вже у вівторок. Виходить така собі спроба інформаційної нейтралізації тієї «локшини», яку возить на Захід Кучма. Ну й правовий аспект: як говорить сам Микола, «пришвидшую початок юридичного розбирання у справі української владної банди».
Інтерв'ю Мельниченка для трьох українських журналістів («УМ», «Української правди» та Української служби Бі-Бі-Сі) відбулося в одному з холів «Німецької хвилі». Екс-майор виглядав хоч і дещо замороченим попередніми ефірами та «грою на публіку», але таким самим молодим, підтягнутим та свіжим, як на відомих фотографіях у почті Кучми «до скандалу». Проста матер'яна синя куртка, бувалий у бувальцях коричневий костюм, краватка, тека з документами-аргументами все про те саме.
Микола фактично не «шифрується», хоча, скажімо, фотографується неохоче. В Німеччині його опікує старий знайомий, який займався в Україні політикою ще з початку 1990-х, основний бізнес має в Чехії та Німеччині і, за його словами, допомагав Мельниченкові виїхати в 2000 році з України до Чехії, а затим і за океан. «Старші друзі», до речі, обізнані на всіх тонкощах нашої політики і симпатизують Вікторові Ющенку. У суперсучасному БМВ, в якому вони возять Миколу, — потовщені (кажуть, куленепробивні) стекла. Запрограмований комп'ютер на передній панелі «малює» і жіночим голосом німецькою мовою розповідає, куди треба їхати та повертати вулицями Берліна. У машині звучать українські пісні — як Оксани Білозір про любов до рідної землі, так і «Братів Гадюкіних» — «Бай, бай, мила, гудбай, бай-бай, мила, прощай. АвтобУсом до ЛондОну, літаком до Вашингтона — бай-бай, мене забувай».
Україну не забуває ніхто з них. З інтернету можна дізнатися про все. Микола Мельниченко, до речі, є постійним читачем «УМ» — при знайомстві з автором цих рядків він згадав деякі з останніх публікацій нашої газети, зокрема ті, що стосувалися його скромної особи. «Вас ще не закрили?» — запитує жартома. Коли я кажу, що нас — ні, а от «Сільські вісті» закривають, екс-майор-спецслужбіст висловлює переконання, що «єврейська» тема у «СВ» — це майстерна провокація, зрежисований план, на який невідомо навіщо повелися соціалісти.
Iз його відповідей на питання видно, що Мельниченко дещо втомився і розчарувався: «касетний скандал» загруз на мертвій точці в Україні, не має ця справа юридичного ходу до суду і в США. Микола критикує за бездіяльність і тимчасову слідчу комісію Григорія Омельченка, відчувається і його роздратування діями опозиції загалом: Мельниченко кілька разів наголошує на неправомірності угодовства з Кучмою, надання якихось юридичних гарантій злочинцям.
А ще екс-майор, схоже, трохи «ревнує» почату ним справу до генерала розвідки Валерія Кравченка, який «підірвав» свою «бомбу» «Берлін-гейту» якраз у переддень візиту до столиці Німеччини Леоніда Кучми. З одного боку, Мельниченко в розмовах із журналістами ніби підтримує демократичну риторику «есбеушника», який прозрів і відмовився виконувати злочинні накази начальства. А з іншого — вже підвечір, в останній розмові з журналістом «УМ», сказав, що «про генерала Кравченка вже через тиждень забудуть», а ті шифровки з центру, які пан Валерій хоче передати в комітет Верховної Ради та Генпрокуратуру, не мають жодної юридичної ваги. Хоча Микола й не погоджується з припущенням, ніби Кравченка створили, аби затьмарити Мельниченка.
За однією з версій Миколи, вчинок Валерія Кравченка був потрібен лідерам української опозиції, і вони його підтримуватимуть. За іншою — він перейшов під «ковпак» німецької спецслужби БНД і, оскільки не має на руках нічого серйозного, змушений буде здати всю агентуру в Німеччині, аби тут залишитися і мати підтримку Берліна. До речі, за деякими даними, Мельниченко насправді прагнув зустрітися з Кравченком, але той не пішов назустріч.
Утім є різні оцінки «Мельниченка-2» з вуст Мельниченка справжнього. А інтерв'ю ми почали все ж із традиційної теми.

Таких не пускають у Штати
Суркісу відмовили в наданні американської візи за корупцію? Володимир СЕМКІВ   

Цю сенсаційну новину повідомив голова парламентського Комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Володимир Стретович, який нещодавно приїхав зі США. «Разом зі мною до Сполучених Штатів повинен був прилетіти відомий політик і бізнесмен Григорій Суркіс, — розповів пан Стретович у коментарі для радіо «Свобода». — Однак американська амбасада повернула мені документи з візою, а йому відмовила в наданні візи. Це факт вiд 30 січня». Володимир Стретович припустив, що відмова в наданні візи могла стати наслідком нової антикорупційної програми, яку розробляє уряд США.

Антисемітизму в Україні немає!
Голова Національної спілки журналістів закликає керівника Єврокомісії вибачитися перед народом України

Голові Єврокомісії
панові Романо Проді
Шановний пане голово!
Засоби масової інформації повідомили, що Ви «сприйняли рішення київського суду про закриття антисемітської газети «Сільські вісті» з оптимізмом».
Пане Проді, Ви читали публікації «Сільських вістей», про які йдеться? Де Ви знайшли там антисемітизм? Це — передрук частини твору одного з київських професорів, передрук, здійснений через кілька місяців після виходу книжки у світ.