Керосинку далеко заховали? А даремно...

30.09.2008
Керосинку далеко заховали? А даремно...

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Ще донедавна було так: Україна купує в сусідів нафту й газ — своїх запасів мало, а нових поки що не розвідали. Але сумну картину залежності від стратегічного імпорту трохи «скрашував» той факт, що був у нас один енергоресурс, якого ми мали більше ніж удосталь. Ідеться про електроенергію. Незважаючи на невизначеність з атомними станціями, в країні існує мережа ТЕЦів, які споживають переважно вітчизняне вугілля. Свою електроенергію ми навіть експортували до сусідніх держав — Росії, Молдови, Польщі, Угорщини. Щоправда, виглядав той експорт трохи дивно — ми продавали друзям енергію дешевше, ніж вона коштувала на внутрішньому ринку.

З настанням осені ситуація змінилася. Спочатку на чверть скоротився експорт, а днями, як виявилося, ми почали купувати за кордоном свої кіловати. Експерти прогнозують, що ситуація й надалі розвиватиметься в цьому напрямі. Таким чином ми збільшили власну залежність від енергоресурсів, що на тлі постійного подорожчання та невизначеності з газом може мати доволі неприємні наслідки.

 

Політичним партнерам — персональні знижки

Із початку року експорт української електроенергії зменшився на 23%. І тут виникає перший парадокс: Україна від цього нічого не втратила, а навіть виграла. Бо збільшила прибутки від електроенергії, «просунувши» її на внутрішній ринок. Пояснити цей феномен із точки зору ринкової економіки досить складно. Іноді навіть виникає відчуття, що наша держава досі продовжує жити за деякими економічними законами Радянського Союзу: коли компартія, захоплена ідеєю світового пролетаріату, продавала капіталістичним країнам енергоресурси, і не тільки, за дуже заниженими цінами.

«Те, що нам не вигідно експортувати «світло», це вже відомо давно, — розповів «УМ» Володимир Саприкін, директор енергетичних програм центру ім. Разумкова, — але в нас недосконале законодавство, яке дозволяє обходити аукціони, а це веде до заниження ціни». Ситуацією на законодавчому полі України уміло скористався монополіст у сфері експорту української електроенергії ДПЗД «Укрінтеренерго», який з початку цього року знову відмовився від аукціонів і почав працювати з покупцями зовнішнього ринку напряму. Як повідомили на підприємстві, з початку року українська електроенергія йде на експорт по 2,9—4,8 цента за кВт/год. Ця ціна нижча, ніж на внутріш­ньому ринку. Вітчизняний споживач купує її по 6,9 цента за кВт/год. Виходить, що Молдова та Білорусь споживає нашу електроенергію на три центи за кВт/год дешевше, Польща — на два центи за кВт/год., Словаччина та Росія — на 2,1 цента за кВт/год., Угорщина — 2,2 цента за кВт/ год. Така занижена ціна призводить до величезних збитків: за перші шість місяців цього року Україна втратила 190 мільйонів доларів.

Європейським країнам дуже вигідно купувати електроенергію за такими цінами, адже в країнах Західної Європи ціни на внутрішніх ринках у середньому по 20 центів за кВт/год., а в деякий період ціна зростає до 25 центів. Але який зиск із такої торгівлі Україні? За словами експертів, Україна укладає з країнами Західної Європи довгострокові угоди щодо експорту своєї електроенергії за заниженими цінами тільки з якихось політичних міркувань.

Перші договори з експорту української електроенергії були підписані в 2002 році. «Укрінтеренерго» підписало контракт з угорською фірмою System Consulting на поставку електроенергії в Угорщину. У 2005 році монопольний союз «Укрінтеренерго» і угорської компанії був частково «розбавлений». На ринку з’явився ще один постачальник — угорська компанія Energy Capital, — це дозволило збільшити ціну на українську електроенергію для Угорщини на 25%.

Аби якось підвищити ціни на українську електроенергію на зовнішньому ринку, в 2007 році урядовці намагалися змінити всю схему експорту української електроенергії. Тоді була запроваджена практика продажу електроенергії через аукціони. Стартова ціна на аукціоні за «світло» мала бути по 9,1 цента за кВт/год. За словами експертів, аукціонна практика зробила б експорт електроенергії вигідним для України, тоді б електроенергія на внутрішньому ринку не зростала в ціні так стрімко, як зараз. Але жодного аукціону з продажу електроенергії так і не відбулося. Угорська компанія Energy Capital дуже не хотіла втрачати свої прибутки, тому, за її позовом, у жовтні 2007 року Господарський суд Києва відмінив будьякі аукціони з продажу електроенергії. «Якби на законодавчому рівні було прописано про такі аукціони, то ніякого б суду не відбулося», — впевнений Володимир Саприкін. За його словами, у Верховній Раді неодноразово були зареєстровані законопроекти, які б дозволяли експорт електроенергії через аукціони та тендери, що зробить зовнішній ринок електроенергії для України вигідним. Але жодного разу Верховна Рада їх не підтримала. От і в цьому році був зареєстрований такий законопроект, що також залишився за «бортом» українського законодавства. Чому так відбувається — залишається загадкою. Можливо, народні депутати неуважно вчитуються в законопроект та пояснювальні записки? А можливо, такий експорт електроенергії комусь вигідний?

Як українці європейцям грішми допомагали

Ціна на українському внутрішньому ринку електроенергії стрімко зростає. На думку експертів, зростання цін на енергоносії — це нормально, але не так стрімко, як це відбуваєься у нас. «От подумайте: якщо Україна має мільйонні збитки з експорту електроенергії, то хто має їх покривати? Український споживач, — говорить Володимир Саприкін, — тому ситуація, яка відбувається на зовнішньому ринку, впливає на внутрішній. Отже, не дивно, що на українському ринку електроенергія дорожчає». За останній рік ціни на електроенергію на внутрішньому ринку, зросли в середньому на половину, тоді як ціни на зовнішньому ринку — лише на 20%. Можливо, процент росту цін на українську електроенергію на зовнішньому ринку можна було б підвищити ще, якби на початку 2008 року ціни для угорської фірми Energy Capital, наперекір світовій тенденції зростання цін, не було знижено. Мінпаленерго пояснює це тим, що Energy Capital є одним із найбільших інвесторів електроенергетичної галузі України. Дружні відносини з інвесторами, звичайно, добре, але наскільки вигідна така дружба з інвестором?

У цій ситуації з українською електроенергією звеселяє душу лише одне: українські чиновники обіцяють ріст експорту електроенергії в 2009 році на 8—9% за підвищеними цінами. На сьогоднішній день Україна веде переговори з країнами Західної Європи, які купують українську електроенергію, про підвищення ціни на експортований товар. Втім поки лише Молдова погодилася з середини 2009 року купувати електроенергію за цінами не нижчими, ніж на українському внутрішньому ринку. Навіть за новими цінами Молдові вигідно купувати українську електроенергію, адже ціни на її внутрішньому ринку на третину вищі, ніж на українському.

Інші наші клієнти наразі не хочуть платити більше. За прогнозами експертів, інші країни, скоріш за все, не погодяться на нові ціни, а Україна й надалі буде змушена займатися невигідним експортом, аби зберегти інвесторів.

Із ЄЕСівських держав на підвищення цін на електроенергію може погодитися хіба що Польща. Так стверджують експерти. Але поляки потребують якіснішого «світла». Хоча українська електроенергія і відповідає всім європейським нормам якості, але для Польщі вони занизькі. Саме з цієї причини експорт української електроенергії до Польщі з жовтня 2007 року постійно знижується. Українські виробники електроенергії поки що не можуть підняти її якість, адже ця галузь потребує оновлення і реконструкції. А за який кошт усе оновлювати, якщо Україна від продажу «світла» має лише збитки. Залишаються інвестори. Але приклад з Energy Capital показав, що таке інвестування лише собі дорожче обходиться.

Наш енергобізнес: продаємо дешево, купуватимемо дорого

Якщо експорт української електро­енергії настільки збитковий, а Верховна Рада не відомо на кого працює, але, схоже, не на Україну, інакше б уже прийняла відповідний законопроект про аукціонний продаж «світла», то, може, Україні взагалі відмовиться від експорту? А що — вся індустрія електроенергетики почала б працювати на внутрішній ринок. Тоді український споживач не відчував би дефіциту електроенергії, і держава не втрачала б мільйони доларів щороку.

Але все не так просто. Якщо Україна вийде з зовнішнього ринку електроенергії, то ми втратимо інвесторів. Хоча на сьогодні інвестори пропонують не зовсім вигідні умови, але це хоч щось. Самі себе ми інвестувати не зможемо. Відсутність грошей призведе до цілковитого занепаду галузі. А тим часом інвестори Західної Європи почнуть вкладати свої кошти у розвиток електроенергетичної галузі, скажімо, Молдови, географічне положення країни робить такі інвестування вигідними. Досі цього не виникає, тому що країнипартнери, яким Україна продає електроенергію, бачать, як Молдова систематично порушує договори з Україною. Приміром, за договором, сусіди мають узяти у нас стількито електроенергії, а беруть на 20—30 відсотків більше. А Україна це проконтролювати не може, знову ж таки — проявляються недоліки нашого законодавства.

Якщо ж країнам Західної Європи ніде буде купувати електроенергію, то вони просто змушені будуть інвестувати в такі країни, як Молдова. А тим часом, поки українська електроенергетична галузь буде занепадати, то та галузь у країні, яку виберуть іноземні інвестори, активно розвиватиметься. І це призведе до того, що вже Україна буде змушена закуповувати «світло» в тих, кому досі продавала. Саме цей процес ми нині спостерігаємо. Але купувати вже не за дешево, бо, на відміну від України, у країнах Західної Європи із законодавчим полем усе гаразд. От і виходить, що Україна змушена тягнути цю лямку. На думку експертів, якщо Верховна Рада не прийме законопроект, який дозволяв би продавати електроенергію через аукціони і тендери, то експорт електроенергії приноситиме все більші збитки, а як наслідок — на внутрішньому ринку електроенергія і далі дорожчатиме. Якщо ж через неповороткість чиновників ми втратимо галузь, то проблема з економічної може перерости в політичну площину, і називатиметься вона загрозою суверенітету держави через дефіцит енергоресурсів.

Тетяна ОПАНАСЕНКО