Металургійний Донецьк стоїть на порозі чергової технічно–екологічної революції, завдяки якій нарешті вдасться суттєво зменшити кількість шкідливих викидів у геть запацьорене довкілля. Причому очікувані зміни можуть вплинути не тільки на екологію, а й на... пісенний репертуар мешканців металургійного міста. Приміром, уже не зовсім доречною здаватиметься улюблена пісня про заводську прохідну з кінофільму «Весна на Зарічній вулиці», зокрема рядки про мартенівські печі — «... і день, і ніч горять вони». Бо поліпшувати екологію міста вирішили саме із закриття на Донецькому металургійному заводі мартенівських печей. У вересні тут закриють першу з нині шести діючих печей. Ще одну зупинять, за попередніми намірами, до кінця року. А затим «на пенсію» відправлять ще чотири мартени.

Не вірите? Перевірте самі! Вирішила відвідати найближчий супермаркет — «Фуршет». Озброївшись переліком генетично модифікованих організмів (ГМО) та ароматизаторів і лупою, мандрую між стелажами з наїдками. Шукаю «Супер–контіки», в котрих, якщо вірити рекламі, немає ГМО. І от, із 12 наявних у продажу видів лише на двох стоїть знак «Без ГМО». Більше, ніж нічого. Крабові палички «VICI» майорять такою самою емблемкою. Чіпси. Їх зазвичай роблять із ГМ–картоплі. Приміром, «Pringles» на пачці не мають нічого підозрілого, а от у складі — Е 471, що має «неприродне» походження і входить ще до багатьох продуктів. Перечитала склад ковбасних виробів, соєвих соусів, дитячих харчувань, йогуртів та морозива і… нічого. І все таким дрібненьким шрифтом! Очима шукаю три заповітні літери «ГМО». Не судилося... Шкода, бо ще рік тому набула чинності постанова Кабінету Міністрів, відповідно до якої вводиться маркування зі вказівкою якісного складу продуктів харчування, що містять генетично модифіковані складові.