Провісник незалежності

21.08.2008
Провісник незалежності

Перші квіти полтавців до меморіальної дошки Миколі Дмитрієву. (Фото автора.)

Встановили її на будинку, в якому наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть жив Микола Андрійович, за сприяння мерії та місцевого підприємця і мецената Вадима Голобородова. Зініціювали ж гідне вшанування пам’яті українського правника, видавця і літератора співробітники Полтавського літературно–меморіального музею Панаса Мирного зовсім не випадково. Адже саме Микола Дмитрієв був одним із най­ближчих соратників класика, його духовним побратимом.

Ще в 1899 році він видав оповідання Панаса Мирного «Лихий попутав». Згодом брав найдіяльнішу участь у відкритті пам’ятника Івану Котляревському, яке перетворилося на потужну акцію спротиву національному поневоленню українців у тодішній Російській імперії. А в 1905 році з Панасом Мирним, Григорієм Коваленком та Георгієм Маркевичем заснував у Полтаві перший на Наддніпрянщині україномовний журнал «Рідний край». Спершу разом із Панасом Мирним редагував цей часопис–тижневик, активно дописував до нього, а потім був його редактором–видавцем.

Саме Микола Дмит­рієв започаткував і перше в Україні видавництво педагогічної літератури «Український учитель». При цьому кошти на життя фаховий юрист заробляв адвокатською практикою, роботою в земстві та окружному суді. Однак, на відміну від багатьох тодішніх колег і сьогоднішніх «нових українців», власні гроші вкладав не в придбання нових маєтків чи коштовностей, а в закладення духовних підвалин українства та відродження нації.

Водночас, за спогадами сучасників, багатьом збіднілим селянам відомий полтавський адвокат надавав правову допомогу безкоштовно. Зрештою його готовність до самопожертви й наблизила трагічну смерть. Рівно сто років тому влітку під час відпочинку на Пслі поблизу села Яреськи він побачив, як у річці почала тонути дівчинка, й одразу кинувся їй на допомогу. На жаль, вибратися з тієї водяної пастки Миколі Дмитрієву так і не вдалося.