Аскольдова могила стає братською

12.06.2008
Аскольдова могила стає братською

(Тетяни ШЕВЧЕНКО.)

До відома новообраної Київради: чи не варто взяти на озброєння метод Миколи Катеринчука і замкнути десь пару–трійку найбільших київських забудовників? Тільки не в партійному офісі, а в кабіні асфальтового катка. Хай приберуть за собою... Й не випускати цих достойників доти, доки всі котловани не будуть зариті. А депутатів Київради ув’язнити у буфеті, залишивши там хліб, воду та низькокалорійні картки для голосування. Вони ж обіцяли нам краще життя, чи не так? Хай почнуть з Аскольдової могили, над якою скоро виросте ще один бетонно–скляний урод — замість того калинового гаю на честь померлих українських мучеників, який почав був плекати Президент Ющенко. До виборів політичні сили кричали наперебій, що зупинять незаконне будівництво. І коли до будівельних кранів над Аскольдовою могилою себе прикували активісти руху «Збережи старий Київ», чиновники кинулись їх (і нас) переконувати, що все буде файно... Що ж, за колючим дротом, на який дряпалась з ризиком для життя фотокореспондент «України молодої», й справді все файно: робочі трудяться, як бджоли, техніка смердить бензином і плюється випарами, замордовані душі тихо плачуть, а Київ провалюється у виритий екскаватором вир. То хто перший біля мікрофона з інформацією про те, що він зробив, аби це зупинити?!

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>