Команда, за яку соромно

Команда, за яку соромно

Скільки разів говорилося політикам: фільтруйте партійні списки. Так ні, все як горохом об стіну. Чи як Довгим об раду... Одні й ті самі граблі продовжують лупити по голові, напханій доларами, які істотно пом’якшують удари. Тому все як завжди: депутати від Катеринчука, «команда, за яку несоромно», на другій же сесії втекли до нових господарів. Вони дали потрібні голоси за Довгого, і «маленький» Олесь знову — «найкращий спікер» Київради. Скільки б тепер Катеринчук не казав, що такого рішення він не ухвалював і що буде оскаржувати результати виборів Довгого в суді... Пізно, як у тому анекдоті, доводити, що твоя донька — не повія, бо й доньки, власне, ніякої в тебе нема. У постійну ганьбу та промахи український політикум може загорнутися, як у римську тогу, знявши дорогі брендові костюми.

Аскольдова могила стає братською

Аскольдова могила стає братською

До відома новообраної Київради: чи не варто взяти на озброєння метод Миколи Катеринчука і замкнути десь пару–трійку найбільших київських забудовників? Тільки не в партійному офісі, а в кабіні асфальтового катка. Хай приберуть за собою... Й не випускати цих достойників доти, доки всі котловани не будуть зариті.

Всі статті рубрики