Від роману до екрана
Про те, як знаходять книги для екранізації, чому не всі письменники погоджуються писати сценарії на власні твори і навіщо чекати п’ять років, щоб «Пуговица» знову стала «Ґудзиком» Ольга ЖУК   

За останній місяць на поличках українських книгарень замайоріли афіші фільмів «Ще одна з роду Болейн» письменника Філіпа Грегорі (реж. Джастін Чедвік), «Спокута» Іена Мак’юена (реж. Джо Райт), «Старикам тут не місце» Кормана Маккарті (реж. брати Коени). Якби за мотивами цих романів не було зняте кіно, ми ще років з десять нічого не чули б ні про «Спокуту», ні про «Стариків». А так книги оформили під афішу в кінотеатрах, швиденько переклали тексти на російську, і тепер глядачі ще й книги купуватимуть, щоб зрозуміти, чому братам Коенам дали «Оскар» за кращий адаптований сценарій. В Україні кінокомпанії «Стар Медіа», «Film. UA», «Production.UA» також екранізують літературні твори. Знімають, правда, телефільми, але історії позичають у сучасних письменників. Виявляється, наші письменники, на відміну від американських, хочуть брати участь у кінопроцесі, самі пишуть сценарії, дехто навіть в епізодах знімається.