Поклади — своїм ТОВаришам?..

Депутати Запорізької обласної ради, де домінує Партія регіонів, дивують своїми рішеннями щодо заявок юридичних осіб на розробку природних родовищ регіону. Однією з січневих ухвал вони навіть дозволили розвідувати надра славетної Хортиці — острова–музею.

Бурові установки — у плавні Хортиці!

Нонсенс, однак така картина може стати реалією національного заповідника. «Дякуючи» рішенню, ухваленому 16 січня, — надати дочірньому підприємству «Імідж Холдинг» дозвіл на користування надрами загальнодержавного значення — «з метою геологічного вивчення запасів підземних питних вод на території острова Хортиця, біля поселення Протовче».

Проект рішення озвучив із трибуни голова постійної депутатської комісії з питань раціонального використання та охорони надр Роман Петров. На його думку, «з цього питання документи подано в повному обсязі, і в процесі їхнього вивчення не виникло ніяких нюансів чи протиріч... Заявник відомий своєю допомогою заповіднику». Від імені опозиційних фракцій депутату Петрову опонувала депутат Манжура: «Йдеться про плавневу зону Хортиці, абсолютно заповідну зону острова! Як можна давати дозвіл на промислову розробку?»

«Йдеться про інтереси торгової марки «Хортиця», яка ніколи ніяких розробок там не вела. Просто вони узаконюють свою територію — і все», — вважає голова облради Олександр Нефьодов.

Чи ж все так просто у Запорізькій облраді? Питання риторичне: у незаангажованих депутатів і фахівців виникає дуже багато запитань із приводу лобіювання «специфічних» рішень. Мотивація, м’яко кажучи, насторожує. На цій же сесії депутатську більшість, керівництво обл­ради і декого з урядовців «ще того» Мінекології депутат від БЮТу,заступник голови правління ВАТ «Запоріжсталь» Олександр Рабцун звинуватив у корупції. Озвучивши факт алогічної перемоги якогось невідомого криворізького ТОВ (зі статутним фондом у 30 тисяч гривень!) над фінансово потужними металургійними комбінатами — «Запоріжсталлю» і маріупольським імені Ілліча. Усі троє претендують на поклади залізної руди Корсацького родовища, що у Північному Приазов’ї.

Битва за майбутні копальні: менший «б’є» більших!..

Конкуренти, ясна річ, «різних вагових категорій», і шанс металургів одержати додаткове і, що суттєво, географічно близьке джерело сировини експерти вважали стовідсотковим. Бо ж «Запоріжсталь» і Маріупольський МК імені Ілліча як засновники Приазовського гірничозбагачувального комбінату оприлюднили свої наміри — інвестувати у спорудження ГЗК і розробку залізорудного родовища понад 340 мільйонів доларів. Зауважу, що йдеться про Кунсунгурське родовище. До реалізації проекту зведення Приазовського ГЗК тандем металургійних комбінатів запрошує через процедуру тендера відомі вітчизняні та зарубіжні фірми. Експерти кажуть, що багатомільярдний проект окупиться сторицею. До того ж, термін окупності — десять років — можна скоротити майже удвічі, задіявши сучасні технології. Адже, як встановили фахівці, вміст заліза в руді Північного Приазов’я становить 27—31 відсоток (знайдено тут і концентрат, який взагалі можна використовувати в металургійному виробництві без додаткового збагачення)... Кунсунгурську руду, яка належить до легкозбагачуваних залізних кварцитів, можна видобувати навіть відкритим способом, позаяк місцями поклади залягають не на півкілометровій глибині, а за п’ять–шість метрів від поверхні...

Поруч із Кунсунгурським — Сергіївське і Корсаківське родовища (Приморський район). Аналогічні за якістю і доступністю поклади сусідять, відтак розмежувати родовища неможливо. Бажано, якби металурги взяли на себе тягар комплексної відповідальності — як за ефективне використання надр (розвідані запаси трьох родовищ у Приазовському і Приморському районах фахівці оцінюють у 2,5 мільярда тонн), так і за соціальне оздоровлення сіл, мешканці яких довірили промисловикам «довбати» землі українського Приазов’я, за мінімізацію шкідливого впливу на екологію.

Шлях вкажуть «регіонали»

Логіку прогнозів спростував перебіг подій на трьох поспіль сесіях обласної ради. Найзапекліша дискусія депутатів–опонентів відбулася ще 29 листопада. Фракції БЮТ і «Наша Україна», тодішній «губернатор» Запорізької області Євген Червоненко вимагали взагалі зняти з розгляду 54–й пункт порядку ден­ного сесії — «Про узгодження питання щодо надання спеціального дозволу на користування надрами на території Приморського району Запорізької області». Але... Начальник відділу з питань земельних відносин, екології та природних ресурсів обласної ради Олена Тилик, а також Володимир Смєтанін, Фарід Ачкурін, Валерій Свєшников та інші депутати–«регіонали» вперто відстоювали інтереси ТОВ «Ремпостач». Гріх сидіти на багатющих покладах і бідкатися, що бюджету бракує коштів! Металурги, мовляв, ще у квітні 2004 року зареєстрували ТОВ «Приазовський гірничозбагачувальний комбінат», 13 липня того ж року одержали ліцензію на розробку Кунсунгурського родовища — а користі?.. На місці майбутнього освоєння покладів побували члени депутатської комісії з питань раціонального використання та охорони надр. За версією її голови Романа Петрова, у тамтешніх селах — «нуль» зрушень у контексті соціального розвитку навколишніх сіл: «Металурги наобіцяли багато, однак нічого не роблять. Все залишається у перспективі...».

Відтак з першої спроби рішення не пройшло — забракло голосів. Розгляд питання невгамовні депутати відтермінували на січень 2008 року. Але зібралися 21 грудня!

Зреагували ж депутати–«регіонали» винятково на зміну влади в Києві. Бо ж в Мінекології «зразка Януковича», судячи з усього, про все було домовлено, і там лише «виглядали» рішення сесії. Аби виявити «альтруїзм», підтримавши слабеньке ТОВ «Ремпостач», а не потужні меткомбінати. Коли ж гінці із Запоріжжя примчали, то причетного до оборудки урядовця, з огляду на обрання Прем’єр–міністром Юлії Тимошенко, вже, мабуть, виставили за двері. Інакше не пояснити, чому ліцензію, юридичною підставою для якої є рішення сесії Запорізької облради від 21 грудня, Мінекології видало «достроково» — 18 грудня?.. А вже наступного ранку міністр Василь Джарти підписав наказ про... заборону видачі ліцензій!

Голос депутата–БЮТівця, який факт корупції озвучив у Запоріжжі, обов’язково повинні почути і в Києві. Цього чекають від оновленого Міністерства екології не лише металурги «Запоріжсталі» і Маріупольського комбінату імені Ілліча; усі ми втомилися жити, потерпаючи від таких ось українських реалій.