Говоримо по–своєму

18.01.2008
Говоримо по–своєму

Волонтери запрошують перехожих говорити українською. (Фото автора.)

Віднедавна Запоріжжя стало трохи більш українським. Багато хто перестав відчувати скутість і страх перед рідною мовою. А дехто вирішив «з понеділка» перейти на українську. Усе це сталося не просто так, а організовано. До Запоріжжя приїхали активісти руху «Не будь байдужим!», організували прес–конференцію і концерт української музики та роздавали на вулицях міста купу книжечок із порадами, як полегшити опанування української мови.

 

На сьогодні рух організував акції «Зроби подарунок Україні — переходь на українську!» уже в дев’яти обласних центрах України. За словами виконавчого директора акції Оксани Левкової, у різних містах України волонтери від початку року роздали понад 10 тисяч порадників для охочих перейти на рідну мову. Їх роздаровують на вулицях, розносять по редакціях ЗМІ, офісах політичних партій та громадських організацій. У Запоріжжі 79 шкіл отримали від руху комплекти україномовних книжок. Апогеєм акції, традиційно, став концерт відомих українських музикантів і співаків. У палаці спорту «Юність» (де свого часу відбулася «Червона Рута — 1991») зібралося близько 4 тисяч глядачів — від дошкільнят до осіб похилого віку. Героями вечора були Сєня (Сергій Присяжний) з гуртом (Мотор’ролла), Фома (Сергій Фоменко) з «Мандрами», Юрко Журавель з «Оt Vinta!», Володимир Кушпет із Сергієм Захарцем і гурт «Гуляйгород». Перед концертом артисти, які самі свого часу пережили світоглядний і мовний перехід, близько години спілкувалися з народом. Кожен із аудиторії міг щось у них спитати в мікрофон. Були й прохання: «Будь ласка, зробіть щось, щоб ми про вас більше знали!» (натяк на те, що центральні й регіональні ЗМІ більше пишуть про російських поп–зірок). А Юрко з Донецька просив, щоб рух «Не будь байдужим» із концертом швидше завітав до його міста. «Мене там називають бандерівцем, — сказав хлопець. — І я пишаюся, що мене прирівнюють до цих великих людей».

Артисти майже пообіцяли, що до кінця року відвідають Донецьк. Утім це залежить від скарбниці руху. А її наповнюють не олігархи і не політичні партії, а просто громадськість. «Рух фінансують дрібні власники, меценати анонімні і не хочуть рекламуватися», — повідомила Оксана Левкова. «Ми — аполітична організація, тому сподіваємося, що наша праця буде набагато дієвішою, аніж тих, хто вже давно втратив авторитет серед нашого народу», — каже Юрко Журавель. На концерти забороняється приносити прапори будь–яких політичних партій. А от державному прапору України завжди раді. «У Полтаві, під час «інтерактиву», хлопець в червоній майці «СССР» пожалівся, що не знає, хто він, бо мама — росіянка, тато — українець, а в дитинстві йому співали колискові російською, — згадує Фома. — Він вислухав відповідь, а тоді каже: «А тепер у мене до вас дивне прохання — заспівайте, будь ласка, Гімн України». Кажемо, добре, але разом з усіма. І весь стадіон встав і заспівав Гімн».

130 правоохоронців пильнували Палац спорту «Юність», адже щоразу рок–концерти тут закінчуються побоїщем. На цей раз бійки не було. Чи міліціонери дуже постаралися, чи атмосфера українського концерту не надихала на брутальність. Утім «зустріч з рідним» минула, і запоріжці знову опинилися у звичній реальності, де центральну вулицю міста порогів і Хортиці названо ім’ям Леніна, у центрі стоїть пам’ятник Дзержинському, а драматичний театр чомусь «імені Щорса». «Упродовж тижня я слухав FM–станції в Запоріжжі. Одна працівниця культури пояснювала мені брак української музики в ефірі тим, що «город русскоязычный». Але ж в ефірі я не почув російської мови. Вона, звісно, не українська, але й далеко не російська. То навіщо псувати російську, яку нащадки козаків усе одно не опанують краще, ніж свою рідну», — каже один з організаторів акції руху, редактор журналу «Однокласник» Сергій Іванюк.

Є надія, що завдяки добровольцям, яких усе більшає, атмосфера українських обласних центрів буде приємнішати. Як пояснила студентка журналістики Запорізького національного університету Надія Красножон, багато молоді в Запоріжжі відгукнулося на запрошення стати волонтерами руху «Не будь байдужим!». Серед її однокурсників також є кілька волонтерів. Можливо, з часом рух набуде більшої потужності, зможе частіше організовувати концерти і оперативно відповідати на виклики часу (курси української мови, концерти для військових, термінологічні словники для викладачів ВНЗ), про які постійно нагадують активістам мешканці регіонів.