Не гірше, як у Мюнхені

Після неодноразового перенесення «години Ч» у Києві нарешті відбулося урочисте відкриття «найпросунутішого» на теренах СНД державного кардіологічного і кардіохірургічного центру. За словами директора новоствореного Центру серця Бориса Тодурова, медичні заклади такого високого рівня працюють в Європі та Сполучених Штатах. А серед колишніх радянських республік схожа лікарня функціонує лише в столиці Росії, і то гіршої якості. Унікальність київського медзакладу полягає в тому, що все в Центрі серця — від початку проектування і до завершення будівництва — виконано за найвищими європейськими стандартами. Кореспондентка «УМ» побувала в розкішній будівлі, розташованій на вулиці Братиславській, 5–а, і пересвідчилась у цьому на власні очі.

Безкоштовні послуги — тільки для киян

Під час відкриття Київський міський голова Леонід Черновецький зазначив, що загальна вартість будівництва та обладнання кардіоцентру склала 644 мільйони гривень, а на утримання лікарні передбачається щороку виділяти зі столичного бюджету близько 40 мільйонів гривень.

Першу операцію хірурги збираються виконати наприкінці січня наступного року. А загалом столичний Центр серця буде щороку виконувати близько шести тисяч операцій та надавати консультативну допомогу майже 20 тисячам громадян. Потужність центру — 150 ліжок (110 ліжок для дорослих і 40 — для дітей). Тут працюватимуть консультативна поліклініка для дорослих і дітей з відділенням функціональної діагностики, блок із п’яти операційних, клініко–діагностична лабораторія, відділення реанімації, комп’ютерної діагностики, вертолітний майданчик для надання екстреної медичної допомоги.

«З наступного року, коли отримаємо додаткову ліцензію, ми будемо займатися також трансплантацією серця і легенів», — зазначив директор київського Центру серця. — За кордоном операція з пересадки серця коштує більш як 100 тисяч доларів». За словами фахівця, для киян усі послуги будуть безкоштовними — завдяки соціальній програмі для мешканців міста. А пацієнти, які мають реєстрацію в інших містах України, такої «шари» не отримають. Вони зможуть лікуватися у кардіоцентрі (за умови, що там будуть вільні ліжка), лише заплативши певну суму. Кардіологи поки не уклали тарифів на різні послуги, але того, що операції для «чужинців» будуть комерційними, сьогодні ніхто не приховує. Українців може втішати тільки те, що зав­дяки плідній роботі нового центру «розсмокчеться» черга на операції до інших державних центрів, зокрема, до інституту імені Шалімова...

Майже космічні технології

Для більшості нефахівців урочисте відкриття центру стало чи не єдиною можливістю зазирнути до кожного куточка новоствореного центру, не потрапивши до категорії пацієнтів. Коли в палатах з’являться хворі, а в операційних запрацюють хірурги, такий «візит ввічливості» стане просто неможливим. Особливо яскраві враження у народу залишилися після відвідування реанімації та операційної зали. Лампи в операційній нагадують літаючі тарілки, ліжка–транформери зручно розкладаються для розміщення пацієнта у будь–якому положенні, а завдяки конференц–зв’язку хірург може радитися зі спеціалістами, які перебувають поза межами стерильного приміщення. А спеціальна система очищення повітря, як запевнив «УМ» Борис Тодуров, не пропускає до операційної жодного мікроба.

У реанімаційному відділенні встановлені суперсучасні консолі (59 тисяч євро за кожну), монітори найвдалішої моделі (на них заздрісно поглядали лікарі з інших міст), спеціальні ліжка, які раніше можна було побачити хіба що в американському серіалі «Швидка допомога». У реанімації навіть підлога незвичайна. Особливість матеріалу полягає у тому, що на підлогу можна вилити декілька відер води з антисептиком, гарненько все помити, і при цьому рідина нікуди не просочиться. За допомогою системи вентиляції можна не тільки очищувати повітря, а й регулювати його вологість і температуру, тобто формувати в приміщенні мікроклімат, найсприятливіший для одужання пацієнтів.

«Начиння» діагностичного відділення центру також вражає. Узяти хоч би ангіограф — прилад, за допомогою якого можна побачити, в якому стані у людини коронарні судини, зробити якісну діагностику, а також виконати складну операцію, не розрізаючи грудну клітку. У новоствореному медичному закладі встановлені чотири найсучасніші ангіографи — останньої моделі «Сіменса». Загалом по Україні працюють лише 10 апаратів такого високого рівня.

Завдяки ангіографу легко простежити, в якому місці судину закоркував тромб або холестеринова бляшка, з якої причини серце опинилося під загрозою ішемії (нестачі крові). А коли «тонке місце» виявлено, лікар через зовсім крихітний розріз на стегні вводить тоненький «щуп» у вену чи артерію пацієнта і виконує операцію. Здебільшого ескулапи прибирають таким чином шкідливі «корки» і встановлюють стенти–трубочки в звужені коронарні судини.

«Стентування — це не лікування атеросклероза як хвороби, — зазначає співробітник відділення ангіографії та ендоваскулярної хірургії київського Центру серця Максим Шиманко. — Це лікування ускладнень, запобігання смертельним нас­лідкам. Дослідники кажуть, що стенти не збільшують тривалість життя пацієнта, а покращують його якість. І це не дрібниця. Є різниця — прожити 10 років, але провести їх на лікарняному ліжку, або ті ж 10 років жити активним життям, народжувати і виховувати дітей?»

Про «престижність» клізми за кордоном

Серед гостей, які з’явилися на відкритті медичного центру, «УМ» зустріла народного депутата з фракції «НУНС» Олександра Бондаря. Як з’ясувалося, депутат два місяці тому переніс в інституті імені Шалімова дуже складну операцію на серці. А проводив оперативне втручання директор Центру серця Борис Тодуров. На питання, чому ж депутат не поїхав лікуватися до європейських чи американських клінік, як це робить решта високопосадовців, Олександр Бондар зауважив: «Який сенс їхати до пересічного хірурга за кордон, якщо є можливість потрапити на операцію до найкращого хірурга в Україні? Погляньте: через два місяці після операції я — практично здорова людина, працюю в парламенті, ходжу на всі голосування. А всі ці депутати, які щоразу їдуть лікуватися за межі нашої держави... Я жартома кажу, що вони скоро клізми будуть ставити за кордоном, бо це «круто і престижно». І взагалі, я б ініціюював законопроект, щоб заборонити нашим депутатам лікуватися за кордоном — за винятком тих випадків, коли операцію неможливо зробити в Україні. Ось тоді всі почнуть цікавитися медициною, будуть голосувати за бюджет, в якому закладатимуть більше коштів на розвиток галузі...»

Олександр Бондар говорить, що тепер він став великим другом медицини в цілому і кардіохірургії — зокрема. Бо ж людина, яка два місяці тому лежала на операційному столі, більше від решти політиків розуміє, з якими проблемами стикаються вітчизняні ескулапи. А щодо рівня оснащення нового центру, депутат зазначив: «Я не великий фахівець цієї справи, але принаймні порівняти ліжко в реанімації, яке — в інституті Шалімова, а яке — тут, я можу». І додав, що по–білому заздрить тим пацієнтам, які отримуватимуть допомогу саме тут...

ДО РЕЧІ

Ініціатором створення Центру серця у Києві став Роман Макомела, коли він займав посаду начальника столичного управління охорони здоров’я. Чиновник потрапив з інфарктом до німецької клініки, де йому надали фахову допомогу. Побачивши рівень оснащення кардіоцентру в Мюнхені, посадовець вирішив створити аналогічний центр у столиці України.