Фестиваль «Книжкова країна»: оголошено переможців відзнаки «Золоті письменники України»
Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив переможців відзнаки «Золоті письменники України» під час фестивалю «Книжкова країна». >>
Восьмисотсторінковий фоліант, відомий в Україні та за її межами, довженкознавець Сергій Тримбач писав майже чотири роки і, як прийнято казати в таких випадках, усе своє життя. Почалося все зі статті «Довженко и народная культура» в журналі «Искусство кино» в 1979 році, потім була робота в Кіноцентрі імені О. Довженка, багаторічна дружба із директором Музею кіно на кіностудії Довженка, покійною Тетяною Дерев’янко, яка дружила із вдовою класика Юлією Солнцевою, були публічні лекції у США та Британії, робота в архівах і, нарешті, книга. Її — без перебільшення — чекали, адже вітчизняне довженкознавство не може похвалитися не те що версіями дослідників, а й навіть повною біографією людини, яка ввійшла у десятку кращих режисерів усіх часів і народів. Звичайно, книжка Сергія Тримбача «прийшла» не в пустелю — є книги Миколи Шудрі «Геній найвищої проби», Романа Корогодського «Довженко в полоні», Володимира Кудіна «Са–шко», Василя Марочка «Зачарований Десною», але багатогранність і «непійманість світом» Довженка ще неосяжні. Та й такі приземлені речі, як архівні матеріали, досяжні далеко не всі — дуже особисті документи дружина Довженка Юлія Солнцева заповіла відкрити тільки через 50 років після її смерті. На презентації автор книги розповів, що інший київський кінознавець Леонід Череватенко «затягує» з книгою про Довженка якраз через те, що не всі архівні документи доступні, а ті, що відкриті, додає Сергій Тримбач, «відредаговані» вдовою письменника. «Але я вирішив не чекати відкриття архівів. У моїй книзі теж є абсолютно нові, досі не друковані документи з Російського державного архіву літератури і мистецтва, та справа не тільки в них — досі не було серйозної наукової біографії Довженка, я претендував саме на цей жанр. Намагався дати якомога повніший фактаж про Довженка — звести в один сюжет його життя. А також описати його побут — чи були в нього домогосподарки, на яких машинах їздив, як спілкувався з родичами, які були стосунки в родині. Повоєнну творчість Олександра Довженка взагалі ніхто не розглядав детально, цікавилися тільки його довоєнним і воєнним періодами, я й про це пишу».
Кандидат мистецтвознавства Оксана Мусієнко сказала на презентації, що її «підкупив» літературний виклад тексту — читається як захопливий роман — і дуже потішила відсутність науковоподібності. «Здається, я жодного разу не зустріла слова «дискурс» і слова «парадигма». Тримбач у двох «дискурсах» покаявся, а літературною подачею, зізнався, завдячує школі журналу «Искусство кино»: «Коли я вперше приїхав у редакцію журналу і зізнався, що не маю кінознавчої освіти, а маю диплом філолога, мені сказали: тут це нікого не цікавить, тут усі або філологи, або журналісти, головне — щоб це цікаво було читати».
Голова Держслужби кіно Ганна Чміль відзначила толерантний і врівноважений виклад біографії Довженка, відсутність «суддівських» ноток і категоричних вердиктів. «У пострадянський період була видана лише одна книга, яка ламала стереотип Довженка як співця комунізму — це «Довженко у полоні» Романа Корогодського, але там усе було представлено надто вже радикально, — розповів «УМ» Сергій Тримбач. — Мені хотілося дати збалансований погляд на його біографію, адже не тільки прихильником і глашатаєм комуністичної ідеології був кінорежисер, він справді в це вірив, але разом із тим він був націонал–комуністом. А його трактують однобоко — або так, або так».
Каталізатори важливі не тільки в хімічному процесі: про підготовку своєї психобіографії Довженка заявив буквально на презентації кінокритик Олександр Рутковський, Іван Драч повідомив, що другу книжку про кінокласика пише Євген Сверстюк, відділ кінознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології НАН України, яким керує Сергій Тримбач, готує довженківську енциклопедію. «А там треба братися і до академічного видання творів Довженка, — вважає Сергій Васильович. — Це прекрасно, що нарешті роботи Довженка видані на DVD, але не завадило б і академічне видання на цифрі». Невдовзі книга «Загибель богів. Олександр Довженко» має з’явитися російською мовою, автор наразі займається перекладом.
Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив переможців відзнаки «Золоті письменники України» під час фестивалю «Книжкова країна». >>
Пам’ятаємо, як у післявоєнні роки сталінська камарилья вела боротьбу з т. зв. «космополітами», тобто тими людьми, які, побувавши в Європі, цікавились європейським способом життя, культурою, мистецтвом тих народів, яких московія «асвабаждала от гньота буржуазіі». >>
У квітні у столиці відбулася прем’єра спільного проєкту Херсонського обласного драматичного театру імені Миколи Куліша та Київського академічного театру «Колесо» — вистави про замасковані надії позбутися самотності «Надвечір’я з рок-н-ролом». >>
Українською перекладено вже другу книжку американського нейробіолога Девіда Іґлмена. >>
У Києві цього тижня завершується показ великого виставкового проєкту «Алла Горська. >>
Прем'єрні «Друзі» - це про пари: двоє жінок і двоє чоловіків. Історія також просякнута нашим сумним сьогоденням, накладає свій відбиток війна. Утім в ній спалахують миттєвості, де є місце любові, дружбі, теплу та іншим земним радощам, з яких і складається життя. >>