Ну от, новий рік почався. Світ кіно, що завмер наприкінці 2003-го, теж починає прокидатися. І, звичайно, йдеться передусім про фестивалі
Із гранд-фестів першим працюватиме Берлінський (5—15 лютого). Нагадаю, що тривалий час він видавався надто заполітизованим. Хоча б тому, що проходив на території Західного Берліна. Це давало підстави керівництву СРСР бойкотувати фестиваль. Неприйняття посилилося після зведення знаменитої Берлінської стіни. Тільки у 1976-му, під час потепління стосунків Заходу і Сходу, радянські кінематографісти нарешті виставили свою стрічку на конкурс Берлінале. Й одразу успіх — «Золотий ведмідь» за справді прекрасну картину «Сходження» («Восхождение») Лариси Шепітько. Серед інших берлінських звитяг — «Срібний ведмідь» нашої Кіри Муратової за «Астенічний синдром» (1989 р.).

Стусове плем'я — так охрестив письменник Євген Сверстюк цьогорічних лауреатів премії імені Василя Стуса. Їхніх шанувальників десь на годину затримали величезна сльота і лапатий густющий сніг. Але частина, як і було домовлено, прийшла все ж у київський Будинок учителя на вісімнадцяту. Наслідок — трьох переможців нагороджували протягом трьох годин. Талантом, актуальною присутністю в культурному полі та громадською позицією в 2003 році вирізнилися художниця Іванна Крип'якевич, письменник Кость Москалець та композитор і виконавець Тарас Компаниченко. Голова журі Євген Сверстюк зауважив: «Із тисячі людей дуже важко було вибрати трьох. Ми проминули Ніну Матвієнко, Людмилу Сеникіну, Михайла Хейфіца. Нечасто я відчуваю себе таким безпорадним».