Учора все вітчизняне біатлонне господарство було занурене в приємні клопоти, пов’язані із зустріччю національної збірної, котра поверталася із заключного в сезоні етапу Кубка світу. І хоча в Ханти-Мансійську здобути бодай якусь медаль українським біатлоністам не вдалося, настрій у них на фініші сезону навряд чи був поганим.

Цьогорічний груповий етап у WSB-лізі проходить за принципом «нон-стоп». Від середини січня кожного уїк-енду учасники п’ятого сезону Всесвітньої серії боксу проводять «регулярні» бої у своїх «пульках», аби за їх підсумком розподілити не тільки місця у «плей-оф» турніру, а й, що навіть важливіше, — путівки на Олімпіаду-2016.

Зірковий час українського жіночого біатлону триває. Здавалося, свого спортивного піку наші біатлоністки вже досягли торік, коли на Олімпіаді в Сочі виграли естафетне «золото». Проте, як виявилося, той командний успіх став лише прологом на шляху до нових висот.

Ті, хто детально слідкує за тренерською кар’єрою метра гандбольного цеху Леоніда Ратнера, добре пам’ятають його імпульсивну та енергійну поведінку на тренерській лаві. Однак останніми роками внутрішня енергетика Леоніда Анатолійовича не була вже настільки потужною.

Живій легенді українських лижних гонок Валентині Шевченко в жовтні виповниться 40 років. Але вона й досі — лідер національної збірної, приклад для наслідування. На чемпіонаті світу, що зараз проходить у шведському місті Фалуна, ветеран «синьо-жовтої» команди за традицією останнього десятиріччя демонструє найвищі поміж своїх співвітчизників результати.

Українська жіноча «естафета» провела минулий біатлонний сезон напрочуд успішно. Чудові виступи на етапах Кубка світу дівчата увінчали олімпійським «золотом». Натомість у поточному розіграші КС наша четвірка, що після сочинських Ігор зазнала серйозних змін, лише з четвертої спроби змогла піднятися на п’єдестал. Утім невдачі та постійні кадрові експерименти, які проводив під час тих перегонів тренерський штаб, схоже, починають давати плоди.

Перший у сезоні турнір із серії «Великого шолома» завершився так, як, напевно, і мало бути. Переможцями «одинаків» «Аустреліен оупен»-2015 стали головні фаворити — перші ракетки планети Новак Джокович та Серена Уїльямс.

Зустріч двох перших «ракеток» — це фінал, якого найбільше чекають на будь-якому тенісному турнірi, особливо на «Гранд слемі», куди приїздять усі найсильніші спортсмени планети. Для досягнення цієї мети ще до жеребкування двох головних фаворитів змагань розводять у різні кінці сітки, щоб їхні дороги могли перетнутися лише наприкінці запеклих баталій.

Можливо, стверджувати категорично, що зірковий час легендарних тенісистів сучасності завершився, ще зарано, проте постійно перебувати на вершині слави вони вже точно не в змозі. Черговим підтвердженням цього факту став цьогорічний «Аустреліен оупен», де ще на підступах до вирішальної стадії змагань зійшли 17-разовий тріумфатор турнірів «Великого шолому» Роджер Федерер та найуспішніший в історії «Ролан Гарроса» тенісист, дев’ятиразовий його переможець — Рафаель Надаль.

Через призму своїх зустрічей з Олександром Долгополовим, яких було близько десятка, іспанський тенісист Давид Феррер добре знайомий українським уболівальникам. Дехто навіть охрестив його «злим генієм» Долго, адже з восьми їхніх очних зустрічей українець виграв лише одну.