Іноді за посиленою увагою до своєї конфесії ми забуваємо про всесвітню спільноту послідовників Христа. І про покликання християн (яких на планеті сьогодні нараховується понад 2 мільярди) — нести в світ учення любові і миру. Розмаїття православних, католицьких та протестантських рухів взаємодопомоги, способів тлумачень Святого Письма, особливостей обрядовості, вбрання, сакрального малярства і церковних піснеспівів по всьому світі вражає і радує. Бо кожен народ і кожна людина пов'язані з Джерелом Життя і тому скільки є християн та християнських народів — стільки й різних можливостей вияву віри у реальному житті.
Про образ українського православ'я — наша розмова з архієпископом харківським і полтавським Української автокефальної православної церкви Ігорем (Ісіченком).

Ідея такого осередку витала над «другим Єрусалимом», мабуть, ще від часів Петра Могили. У час «революції Духу» на Майдані, кожен день якого починався з спiльної молитви християн рiзних конфесiй, люди емоційно пережили притягальну силу київського єднання. У ході осмислення пережитого духовного досвіду поширювався новітній міжцерковний мирянський рух «Схід і Захід в єдності під покровом Пресвятої Богородиці».

Християнство досі зберігає чимало таємниць та псевдотаємниць, котрі можуть спокусити віруючого, адже пропонують популістські рецепти пізнання та віри, інколи підважуючи доктрину християнства. Останнім часом поширення набула «хроніка марнославства» авторства Дена Брауна — «Код да Вінчі» — та був віднайдений апокрифічний текст Євангелія від Юди, в якому зовсім по-інакшому розставлено наголоси Юдиної зради, але який безпосередньо не належить авторству трагічного апостола. Цей текст був уперше опублікований 6 квітня 2006 р. Національним географічним товариством США на базі перекладу з коптської мови. Ця пам'ятка, написана у часи раннього християнства, зі зрозумілих причин не потрапила до біблійного канону. Згідно з апокрифом, Юда «стане тринадцятим і буде проклятий іншими родами, принісши в жертву» Вчителя. Юда робить це ніби на шляху метафізичного прозріння, керований божественною рукою. І якщо твір Брауна є звичайнісінькою «мильною оперою» на біблійну тематику, то з апокрифом, що не ввійшов до канону Святого Письма, справа виглядає інакше, до того ж в історії людства не було постаті трагічнішої за Юду. Недивними є спроби переосмислення Юдиної зради, але істина, як відомо, не терпить двозначності. На цю тему ми вирішили поговорити з сучасним католицьким теологом отцем Тарасом БАРЩЕВСЬКИМ, кандидатом біблійних наук, докторантом богослов'я Папського Салезіянського університету у Римі. Отець Тарас є священиком Української греко-католицької церкви і викладає в Українському католицькому університеті.

Один із найвідоміших українських релігієзнавців Андрій Юраш — автор грунтовних публікацій не тільки в Україні, а й за кордоном, причому в дуже поважних спеціалізованих виданнях. Він приїхав до Ужгорода презентувати свою книжку «Папа Іоанн Павло ІІ», перший наклад якої вже розійшовся, а харківське видавництво «Фоліо» готує другий.

Піст тілесний лежить ніби на поверхні, він більш видимий, формально відчутніший. А піст духовний — це піст внутрішній, подвиг серця, піст невидимий для людей, але видимий для Бога. І саме цей, другий, духовний піст — найбільший скарб в очах Господніх. Бо саме завдяки йому відбувається очищення «внутрішньої частини посудини». А без нього піст тілесний — звичайна дієта. Як сказав Господь: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!» (Євангеліє від Матвія).

Коли вранці в неділю 19 листопада я підходила до каплиці київського собору Воскресіння Христового, робітники саме прибирали на згарищі її рештки. Богослужіння того жахливого дня таки відбулось, але вже у вагончику. Відтоді не полишала думка: що ж сталося вночі з 18 на 19 листопада 2005 року? І що сьогодні, майже через п'ять місяців після втрати, відомо про причини?

«За боголюбиві Україну і Грузію» моляться щонеділі парафіяни церкви Різдва Христового, що на Поштовій площі над Дніпром. «Те, що в стародавньому Києві відбуватиметься богослужіння грузинською мовою, — велика честь для мене і як посла, і як грузина», — відзначив Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні Грігол Катамадзе на прес-конференції, присвяченій відкриттю в столиці України першої грузинської православної парафії.

...Ця історія непроста і дуже делікатна. Кожен з нас має право на невтручання в особисте життя. Але кожна публічна людина, чия діяльність постійно знаходиться в полі зору громади, повинна усвідомлювати відповідальність свого становища, а тому мусить ставити вищі морально-етичні планки й намагатися дотримуватися їх.

Виповнилося три роки, як Апостольский адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії владика Мілан (Шашік) приступив до виконання обов'язків. За цей час життя закарпатських греко-католиків суттєво змінилося. А за підсумками минулого року, владика Мілан, громадянин Словаччини, якому до цього довелося працювати у Римі, Південній Америці, Папській нунціатурі в Києві, визнаний журналістами «Громадським діячем» 2005 року на Закарпатті.

Читач iз Вінниччини запитує: «Кажуть, і навіть пишуть у газетах, що Бог не розуміє української мови. Нібито коли відправа йшла українською й молдавською мовами, то Бог молдавську прийняв, а українську — ні...»