Як відомо, відзнака — явище здебільшого кон’юнктурне: будь–то «Оскар» чи Шевченківська премія, і лауреатом часто стають iз певних суб’єктивних причин. Тому присутність у короткому списку номінантів на Шевченківську премію Василя Шкляра з його романом «Залишенець» («Чорний ворон») створює неабияку інтригу. Нагадаємо, що у літературному блоці претендентів конкуренцію йому складають поет Павло Вольвач, автор збірки «Триб», дитячий письменник Володимир Рутківський (трилогія для дітей «Джури») та автори літературознавчого й біографічного видання «Іван Франко» Роман Горак і Микола–Ярослав Гнатів.

Міні–фестиваль «Вечори французького кіно» балує нас уже шостий рік поспіль новими й цікавими фільмами французького кінематографа. Номер один у цьогорічній підбірці — фільм «Завірена копія» (Certified Copy) іранського режисера Аббаса Кіаростамі.

«Він був дуже симпатичною людиною, такий романтично–ніжний. Умів прихилити до себе, принаймні моя душа прикипіла до нього зразу», — у розмові про Івана Гончара поетеса Наталка Поклад згадує у першу чергу його людські якості.

Коли в житті не вистачає драйву і якравих кольорів, я вмикаю в плеєрі ритмічну музику і прямую в центр вечірнього міста по позитивнi емоції. Подібним чином діє героїня нового мюзиклу «Бурлеск», хоча її плани масштабніші — вона завойовує Лос Анджелес.

Свого часу цієї премії удостоювалися художник Опанас Заливаха, літературний критик Іван Світличний, Ольга Богомолець, кобзар Тарас Компаніченко, світлої пам’яті Михайлина Коцюбинська. Тому опинитися у колі такого високого товариства — велика честь. Не в останню чергу це честь для нашої газети, адже одна з цьогорічних лауреатів — Ярослава Музиченко — журналістка, чиє ім’я вже стало частиною історії «України молодої». Найкращим суддею у даному випадку є саме читач, точніше читачка — доктор філологічних наук Елеонора Соловей. «Я не знаю, чи в «Україні молодій» є така статистика, але якби там складали рейтинг журналістів, чиї статті найбільше передруковують та цитують, то, як на мене, однією з перших мала би бути Ярослава Музиченко. Вона не боїться гострих проблем. Аналітична, доскіплива, уважна, вдумлива. І це дуже важливі й рідкісні якості сьогодні, коли більшість нашої преси має виразний «жовтий» відтінок», — прокоментувала цю відзнаку пані Елеонора.

Скидається на те, що в Міністерстві культури нареш­ті усвідомили, що діяльність керівників Одеського театру опери й балету потребує ревізії. Принаймні надію на це дає міністерський наказ, одним із пунктів якого є вимога здійснити атестацію керівного складу. «Таку атестацію, наскільки я пам’ятаю, не проводили з часів існування театру. Тоді як творчий склад атестували нещодавно», — звітує нещодавно призначений генеральний директор опери Надія Бабіч. Атестація розпочалася 8 січня, проте, як виявилося, четверо працівників уникли цієї процедури, оскільки перебувають на лікарняному. Серед них — одіозна Світлана Холденко, заступник генерального директора, якого попередні керівники театру — Сергій Проскурня та Олексій Ботвінов — звинувачували у спробах одноосібно керувати закладом культури, що минулого року мало не призвело до зриву прем’єри опери «Турандот» та спричинило міжнародний скандал через усунення від постановки режисера Крістіана фон Гетца. «На жаль, не всі люди з’явилися — дехто захворів. Світлана Холденко захворіла і не була на атестації. Тому атестацію ми завершимо після виходу їх на роботу», — уточнила Надія Бабіч.

Україна — все ж унікальна країна. Через історичні й культурологічні обставини святковий період Нового року й Різдва у нас тягнеться від 25 грудня й аж до 19 січня, тобто фактично місяць. Очевидно, що за цей час можна втомитися і ліниво відпочивати вдома: споглядати одні й ті самі фільми та програми по телевізору. «УМ» пропонує альтернативу — згадати, як ці свята проводили наші предки й урізноманітнити мандаринно–шампанський період щедруванням, колядою й гуляннями, які спеціально для нас підготували музеї та культурні центри.

— Тарасе, минули свята Миколая, Різдво, ми знаємо, які традиції пов’язані з тими святкуваннями. А які цікаві народні традиції пов’язані з так званим старим Новим роком?

— Узагалі, поняття старий Новий рік звучить абсурдно, але з іншого боку це пояснюється різницею в календарях. Взагалі, Щедрий вечір — одне з небагатьох свят в Україні, яке певною мірою було дозволене: навіть у найсхідніших регіонах, де, вважається, все вже знищено, або на етнічних українських землях на Кубані — всі засівають.

Після того як вляглися пристрасті навколо термінового виселення трьох музеїв із території Національного Києво–Печерського заповідника — заклади хоч i залишаються за старою пропискою, але статус їх і досі непевний — маємо новий привід звернути занепокоєний погляд на намолене місце. Йдеться про звільнення співробітників заповідника, яке, за словами деяких музейників, відбувається за рахунок висококваліфікованого наукового складу — а це загрожує знищенням української історичної науки.

На межі 2010—2011 років у вітчизняних кінотеатрах вийшов сиквел діснеєвського фільму «Трон» зразка 1982 року — «Трон. Спадок» (реж. Джозеф Косінскі). Подія, довгоочікувана в Америці, для нашого глядача є лише черговою історією, знятою у модному 3D. На постановку цього науково–фантастичного екшену Walt Disney витратив 170 мільйонів доларів, заробивши на даний час (світовий прокат стартував 17 грудня) близько 200 мільйонів доларів. «Трон–2» оповідає про 27–річного Сема Фліна (Гаррет Хедлунд), який хоче витягнути свого батька, комп’ютерного генія, Кевіна Фліна (Джеф Бріджес) із віртуальної гри, куди той потрапив 20 років тому, намагаючись втілити свої утопічні ідеї щодо покращення вже існуючого світу.