Після затвердження списку вся «синя» братія перебралася до Палацу спорту. Кандидати з першої п'ятірки один за одним виходили на сцену і говорили коротенькі промови. Хоча їх супроводжувала різна музика, суть виступів була однаковою — про неминучість перемоги та «наше майбутнє» — не Партії регіонів, як уточнила Інна Богословська, а майбутнє всієї країни.

Головна партія правлячої коаліції свій з'їзд у суботу провела з помпою, гідною зібрань КПРС. Форум розбили на два етапи — робочий і святковий. Для цього довелося винайняти Палац «Україна» та Палац спорту — відповідно, найпрестижніший та найбільший зали країни. Ці споруди всіляко причепурили символікою партії і зовні, і всередині, а до «України» навіть простелили синій килим. Такий шик мав піднімати дух своєї команди і впливати на виборців. У нинішні часи подібний стиль проведення з'їздів часто використовують у США. Що й не дивно, з огляду на присутність у команді Януковича американських політтехнологів.

Міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов уже третій раз закликав присутніх займати відведені їм місця за квадратними дерев'яними столиками, але український політичний бомонд нікуди не поспішав. Міністри, керівники областей, яскраві політики, щоправда, переважно «донецької» орієнтації неквапливо прогулювалися довгими проходами і щось збуджено шепотіли один одному на вушко. Було помітно, що подвійне свято уряду, «срібний» і «золотий» ювілеї, неабияк розпирають гордістю їхні душі. Так, урядовці вчора підбивали підсумки першого півріччя та розповідали всім присутнім, що рівно рік тому українці отримали нагороду за власну активність під час виборів — коаліційний Кабмін професіоналів під егідою Віктора Януковича.

Партія регіонів, яка ще недавно готувалася святкувати вікторію на перевиборах 30 вересня, отримала серйозний привід для хвилювання. Останні соціологічні дослідження свідчать, що утворення демократичної коаліції в майбутньому парламенті — це не якісь нездійсненні «помаранчеві» мрії, а реальність, дана «регіоналам» у відчуттях.

Нещодавно Юрій Павленко був визначений одним зі «спікерів» блоку Луценка — Кириленка. Ця новація мала на меті уніфікувати інформаційну політику «НУНС», щоб заяви учасників блоку не суперечили одна одній. І хоча «нашоукраїнці-самооборонці» збираються трохи видозмінити цей механізм, він, однак, свідчить про партійний авторитет 32-річного Павленка. Сам Юрій схвалює таку ініціативу і не вважає її авторитарною чи недемократичною.
В інтерв'ю «УМ» наймолодший обласний голова також каже: якщо «нашоукраїнці» отримають у його «вотчині» — Житомирській області — добрий результат на виборах, то він би хотів продовжити роботу «губернатором». Бо вважатиме волевиявлення мешканців Житомирщини підтримкою своєї політики.

Один популярний в українофобських колах маніпулятор, котрий чомусь уперто себе називає «знавцем історії», опублікував нещодавно в не менш популярній у тих самих колах газеті цікавий текст. У ньому він надзвичайно проникливо розпізнав у недавній залізничній аварії з фосфорними цистернами на Львівщині не більше й не менше, а грізне природне знамення, провіщення чергового політичного катаклізму.

Засідання українського уряду все більше починають нагадувати оперативні збори у тіньовому партійному штабі. Як там, так і тут ворога шукають буквально під кожним кріслом, а головна ознака досвіду — підозрювати у схильності до зради всіх, насамперед самого себе. Яскраве тому підтвердження — постанова Кабміну про регламент власної діяльності. Нудний за формою та змістом документ містить низку цікавих вимог. Скажімо, відтепер жоден міністр без благословіння шановного Віктора Федоровича Януковича не може оприлюднювати будь-яку інформацію про хід засідання і давати свою оцінку позиції колег.
Два «президентські» міністри — Арсеній Яценюк, а надто Анатолій Гриценко, який у період прем'єрсько-президентської кризи дозволяв собі нігілістські щодо пана Януковича судження, — після повернення з відпустки мусять вибирати: або мовчати в хустинку, або не виходити в курилку, де впродовж урядового засідання чергує преса, або органічно поєднувати перший пункт із другим. Зате очікувана «єдність Кабміну», про яку йшлося у постанові, таким нехитрим чином буде забезпечена на всі 99,999 відсотка. Зрештою, існує ж досвід омерти, обітниці мовчанки у темпераментних південних італійців. Завдяки цій нехитрій регламентній нормі розгалужена регіональна організація активно працює протягом десятиліть — незважаючи на всі старання поліції та численних загонів жандармерії.

Ірина Бекешкіна, науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи», старший науковий співробітник Інституту соціології, знаний в Україні соціолог, говорить, що дострокові парламентські вибори 30 вересня відбудуться обов'язково. А ще буде екзит-пол, а ще не виключені деякі несподіванки. На кшталт Литвина, який має шанс пройти до парламенту — на відміну від Мороза, котрий такого шансу практично вже не має. Бекешкіна шкодує, що партії більше переймаються «картинками», ніж ідеями — й так повелося з часів протистояння спочатку комуністам, а потім — режиму Кучми. І прикро, що виборець на ці «картинки» певним чином «ведеться», хоч і є достатньо розбiрливим. А втім, виборець є таким, як і все наше суспільство, включно з тими, кого обирають, і тими, хто обирає...