«Чи не запізно ця книжка побачила світ?» — риторично запитував себе автор на презентації у Національній філармонії України. Адже пам’ятну дату Григорія Сковороди Україна відзначала у грудні минулого року. Однак як людина, яка досліджує творчий і життєвий шлях народного філософа з 18 років, Валерій Шевчук стверджує: Григорій Саво­вич сам не знав, коли він народився. В одному з листів філософ писав: «Мені 49 чи 50 років». Чи дивно це? Для нас, сьогоденних, таки незвично, але за часів Сковороди не прийнято було фіксувати такі дати. Немає значення, коли ти з’явився на світ, набагато важливіше, який слід залишиш після себе. Он і Дмитро Туптало — великий книжник — не знав, у якому році народився. Таким чином, каже письменник, ця книга не запізніла, а вийшла вчасно, та й великої біди немає, якщо ми святкуватимемо ювілей Сковороди два роки. Це дасть нам можливість пізнати і головне — глибше зрозуміти його.

Ця дата традиційним маяком звістує про себе на початку літа: День захисту дітей. Принагідна низка святкових заходів фонтанує розмаїттям тем. Чиновники й ентузіасти з громадських організацій наввипередки намагаються підкреслити увагу до прав дитини. Доброчинні акції, дитячі мюзикли, відкриття таборів для малюків, фестивалі для обдарованих дітей, різнокольорові кульки, цукерки, призи...

«Мене звати Ніколь!» — каже маленька дівчинка і простягає мені ляльку. Вона й сама схожа на ляльку — великі блакитні очі, русяве волоссячко. Їй лише трохи більше двох. Достатньо для того, щоб навчитись вимовляти слово «мама». І надто мало, аби збагнути, що рідної мами в неї немає. Ніколь було десять місяців, коли найріднішу людину забрала невиліковна хвороба. Маленька звикла до бабусиних казок і щоденних прогулянок з дідусем, до вимогливої, але доброї опіки дяді й тьоті. Щоправда, ще є тато, але його дівчинка не пам’ятає. І нічого, крім прізвища, від нього не отримала — ні турботи, ні нових черевичків чи коробки печива. Зовсім крихітною вона була, коли мама втекла від нього до своїх батьків, і надто мало за цей час він цікавився долею своєї дитини. Аж до того часу, доки дідусь із бабусею не вирішили офіційно всиновити дитину...